КОМУНІСТИ́ЧНА ПА́РТІЯ КАНА́ДИ Заснована 1921 як Робітнича партія Канади, від 1924 — Комуністична партія Канади (тоді ж стала членом Комінтерну). 1931–36 і 1940–43 діяла нелегально, 1943–59 — як Робітнича партія Канади. Серед засновників були ліві українські соціал-демократи, 1922 до складу ЦК входили І. Бойчук, М. Попович, І. Навізівський. Один із друкованих органів — часопис «Народна газета». У роз­гортан­ні роботи партії взяли участь радянський консул у Канаді І. Кулик та письмен­ник Мирослав Ірчан. У 1920–30-х роках близько 1/3 із 3-х тисяч членів становили українці. Поширювала свій вплив на товариство «Український робітничо-фармер. дім», Робітниче запомогове товариство, Товариство обʼ­єд­наних українців-канадців. У 1930-х роках під впливом русифікації й погрому української культури кілька провід­них діячів залишило Комуністичну партію Канади, зокрема І. Гладун і Т. Кобзей (див. Кобзеї), у 1950-х роках значно зменшилася кількість рядових членів. 1967 делегація Комуністичної партії Канади у складі 6-ти осіб (серед них 4 — українці) від­відала УРСР з метою озна­йомле­н­ня із радянською національною політикою. Наслідком по­їздки став досить критичний рапорт, що викликав незадоволе­н­ня керівництва КПРС. Українські члени Комуністичної партії Канади не під­тримали радянську інтервенцію у Чехословач­чину 1968. На початку 1990-х років роз­горнулася гостра дис­кусія з приводу доцільності існува­н­ня партії. Нині Комуністична партія Канади хоча й бере участь у виборах, однак не пред­ставлена у жодному виборчому органі країни, оскільки отримує менше 1 % голосів. Єдиний комуніст — член парламенту Ф. Роуз, обраний на довиборах 1943 і пере­о­браний 1945, був по­збавлений місця через звинуваче­н­ня у шпигунстві на користь СРСР. Тривалий час Комуністичну партію Канади очолював Т. Бак (1929–62), від 1992 — М. Фіґерон.