ЛУКʼЯ́НІВКА — історична місцевість, поселен­ня у Шевченківському ра­йоні Ки­єва. Про­стягається між вул. Дег­тярівська, Митрофана Довнар-Запольського, В. Чорновола, Кмитів Яр, Глибочицьким про­їздом, провулками Квітучий, А. Кудрицького, вул. Якубенківська та Ґ. Джонса. Прилягає до місцевостей Бабин Яр, Глибочиця, Кудрявець, Репʼяхів Яр, Сирець, Татарка, Шулявка. Головна вулиця — Ю. Іл­лєнка (колиш. назва Ю. Мельникова), центральна площа — Лукʼянівська. За народними пере­казами, назва місцевості походить від імені старости Подільського швацького цеху Лукʼяна Олександровича, який начебто оселився тут після 1845; за іншою версією — від прі­звища І. Лукʼянен­ка, спадкоємці якого володіли у 1860-х рр. тутешнім хутором. Однак у різноманітних варіаціях назву зафіксовано у джерелах давнішого періоду, зокрема 1820 — як Лукоянівка. У документах 1824 зга­дано перед­містя Л. з хутором Самсона Стрельбицького (ймовірно, роз­ташовувався біля пере­тину вул. Січових Стрільців та В. Чорновола, оскільки сусідня вул. Л. Глібова 1838–1952 була Самсонівською). Сучасне планува­н­ня Л. сформовано у 1830–60-х рр., вулиці пере­важно одер­жали найменува­н­ня 1869 — Бер­дичівська, Макарівська, Овруць­ка, Середньозагородна тощо. Нині Лукʼянівка — район з промисловою і житловою багатоповерховою забудовою. У 1980-х рр. між вул. Лукʼянівська та Глибочицька зведено новий житловий ма­сив. Див. також Лукʼянівська тюр­ма та Лукʼянівське кладовище.

Унаслідок масованої російської атаки на Київ у ніч на 24 травня 2026 року Лукʼянівка за­знала значних руйнувань: згоріли Лукʼянівський ринок і ТРЦ «Квадрат», по­шкоджено станцію метро «Лукʼянівська» та низку житлових будинків.