Макіївський державний науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості (МакНДІ)
МАКІ́ЇВСЬКИЙ ДЕРЖА́ВНИЙ НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНИЙ ІНСТИТУ́Т З БЕЗПЕ́КИ РОБІ́Т У ГІРНИ́ЧІЙ ПРОМИСЛО́ВОСТІ (МакНДІ). Заснований 1927 року на базі Центральної Макіївської гірничорятувальної і науково-дослідної станції (яка була першою установою подібного профілю в Російській імперії; перший дир. — Й. Федорович, 1908–15 – Д. Левицький, 1916–17 — М. Черніцин), відкритої 1907 року. Нині діє у місті Макіївка Донецької області, що перебуває під контролем сепаратистів так званої Донецької народної республіки. МакНДІ підпорядковувався Нар. комісаріату праці СРСР, Мін-ву вугільної промисловості СРСР і Мін-ву палива та енергетики України. Під час Другої світової війни евакуйований у місто Ленінськ-Кузнецький (Кемеровська обл., РФ). 1971 року нагороджений орденом Жовтневої Революції. У структурі інституту — 9 відділів (методів і засобів контролю складу рудникової атмосфери; електрообладнання; рудникової аерології; рудникового транспорту та підйому; оцінювання відповідності, сертифікації та стандартизації; газодинамічних явищ; якості випробувань і метрології; науково-технічної інформації; охорони праці на шахтах), 14 лабораторій (рудникового пилу; безпеки гірничих машин і комплексів; вибухових робіт і вибухових матеріалів; нормативного забезпечення засобів газового контролю; діагностики засобів газового контролю; вибухової безпеки; іскрової безпеки; вибухової і пожежної безпеки систем підземного електропостачання та кабелів; прогнозування газонасиченості та вентиляції шахт; дегазації вугільних шахт; безпеки шахтного підйому та рудникового транспорту, електричних засобів контролю та захисту, сигналізації та звʼязку; оцінювання підіймально-транспортного обладнання методами руйнівного контролю; прогнозування та попередження газодинамічних явищ; аналізу газодинамічних явищ, надання науково-методичної допомоги шахтам), 4 сектори (засобів індивідуального захисту; допомоги шахтам, які розробляють крутоспадні шари; теплоенергетичних установок; гірничо-шахтного обладнання), науково-методичний центр охорони праці та промислової безпеки. До 2014 року при МакНДІ діяла аспірантура та спеціалізована вчена рада за спеціальністю «Охорона праці та пожежна безпека». У книжковому фонді науково-технічної бібліотеки — близько 100 тис. прим. Головні напрями діяльності: розроблення, вдосконалення та впровадження нових технічних рішень у галузі безпеки гірничих робіт, експертиза технічної документації та дослідних зразків вибухобезпечного гірничого обладнання, державні контрольні випробування нової гірничої техніки, технічна експертиза обставин аварій на шахтах, наукове обґрунтування правил безпеки у вугільних шахтах, вимог і норм безпеки до обладнання, машин, механізмів та матеріалів, які застосовують у вугільних шахтах та на інших підприємствах гірничої промисловості. Тут розробляють методи та засоби провітрювання гірничих виробок та їхньої дегазації, методи боротьби з раптовими викидами вугілля, породи та газу, з рудниковим пилом, технічні рекомендації щодо безпеки робіт на рудниковому транспорті та при застосуванні електроенергії в шахтах, засоби індивідуального захисту шахтаря та для безпечного ведення вибухових робіт тощо. Лауреатами Державної премії України в галузі науки і техніки стали І. Бобров (1951–66 — директор), Ф. Галаджій, П. Ковальов, О. Галушко, М. Гусєв, А. Котлярський, Ф. Крігман, В. Назаренко, В. Перепелиця, Т. Сьомін. Учені МакНДІ отримали 3 Сталінські премії (1949, 1950, 1951), Державну премію СРСР (1973) та 4 премії РМ СРСР (1984, 1985, 1986, 1987). У різний час тут працювали Г. Аверін, Г. Алейникова, В. Бережинський, Л. Биков, В. Білецький, В. Білий, М. Большинський, Є. Брайловський, Б. Булгаков, В. Давиденко, О. Доня, М. Ільяшов, З. Іохельсон, М. Кадець, О. Карпов, В. Качан, О. Кашуба, В. Колосюк, Є. Кольчик, В. Коптиков, Б. Крамарев, В. Кругликов, Ю. Кудінов, В. Кузін, М. Льовкін, В. Маликов, А. Мнухін, О. Морев, В. Ніколін, О. Ольховиченко, І. Пічук, В. Пономаренко, М. Росинський, Г. Саєнко, В. Саранчук, О. Шатило, М. Шевцов та ін. У МакНДІ науковою діяльністю займалися письменники В. Ґроссман і В. Савченко. Його також очолювали провідні науковці О. Колесов (1978–95) та А. Бобров (1997–2000).