Межиріч
МЕЖИРІ́Ч (від 1965 — Великі Межирічі) — колишнє містечко (від 1939 — село), центр волості (до 1920) та ґміни (1921–39) Рівненського повіту і райцентр (1940–58) Рівненської області. Тривалий час для розрізнення з однойм. містечком (нині с. Межиріч Остроз. р-ну) вживали паралел. назву Межиріч Корецький (особливо в істор. і мемуар. літ-рі), а 1965 з цією ж метою М. перейменували на Великі Межирічі (1959–63 та від 1966 — у складі Корец., 1963–66 — Гощан. р-нів Рівнен. обл.). Нині Великомежиріц. сільс. раді (34 км2; за переписом насел. 2001, проживали 3569 осіб; станом на 2015 — 3064 особи; переважно українці) підпорядк. села Дивень, Заставʼя та Колодіївка. Великі Межирічі знаходяться у межиріччі р. Стави (впадає у Случ, бас. Припʼяті) та її правої притоки, малої р. Ставка, за 25 км від райцентру та за 8 км від автомагістралі Київ–Чоп. Побл. М. виявлено поселення ранньобронз. доби та знайдено рим. монети 2 ст. Уперше згадується у писем. джерелах 1544 як власність князів Корецьких, які наприкінці 15 — на поч. 16 ст. збудували замок. 1576 М. зруйнували загони Б. Костелецької — дружини князя І. Острозького. 1596 на нього напав козац. загон О. Гуменецького, який підтримував повстання С. Наливайка та Г. Лободи. 1605 (за ін. даними — 1590) на прохання князя І.-Я. Острозького польс. король Сиґізмунд III Ваза надав М. Маґдебур. право з дозволом побудувати міську ратушу та влаштовувати двічі на рік ярмарки. 1629 у м-ку було 313 дворів, окрім українців, проживали велика євр. громада (1765 нараховувалося 996 платників податків юдей. віросповідання; 1847 заг. кількість євреїв становила 1808 осіб) та поляки. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У серпні 1648 у М. увійшли козац. загони М. Кривоноса та Д. Гирі. 1648–49 — центр Межиріц. сотні, 1657–58 — Волин. полку. Від 1651 — у власності польс. князів Любомирських, 1773–1939 — польс. князів Стецьких (на декілька років за участь у польс. повстанні межиріц. маєток у них відібрали). У 2-й пол. 17 ст. засн. колегіум ордену піарів. 1702–25 Є.-Д. Любомирський збудував камʼяний костел св. Антонія (арх. В. Лєнартович; бароко); 1789–1800 Я.-К. Стецький — палац з флігелями (арх. Д. Мерліні; класицизм; нині памʼятки архітектури нац. значення). Водночас закладено у ландшафт. стилі парк Стецьких (садівник Ш.-Б. Цуг; нині парк-памʼятка садово-парк. мистецтва місц. значення). За 2-м поділом Польщі 1793 М. відійшов до Рос. імперії. 1795–1939 — у складі Рівнен. пов.; 1796–1920 — Волин. губ.; 1921–39 — Волин. воєводства. На поч. 19 ст. з ініціативи освіт. діяча, історика Т. Чацького утвор. Межиріц. г-зію, що закрили 1832. Її ректором був мовознавець, освіт. діяч Д. Шибінський, у ній навч. ботанік, зоолог А. Анджейовський, фізико-хімік Ю.-Г. Осінський, письменники, поети І. Головинський, Ш.-Е. Конопацький, М. Чай- ковський та ін. 1848 зведено деревʼяну Петропавлів. церкву (1884 споруджено дзвіницю; нині памʼятка архітектури нац. значення). У 1880-х рр. працювали суконна ф-ка та пивовар. завод. За Всерос. переписом насел. 1897, проживала 3131 особа, з них 2107 євреїв. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. діяло однокласне училище; у 1880-х рр. — школа військ. писарів. 1909 відкрито земське двокласне училище. 1914 у м-ку проживали 3592 особи. Тоді ж щороку проводили 20 ярмарків, а на Межиріц. водяному млині переробляли 10 тис. пудів зерна. Під час 1-ї світової війни М. перебував у прифронт. зоні. 1920–39 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. У міжвоєн. період діяв осередок товариства «Просвіта», у створенні якого брав участь громад.-політ. діяч, публіцист С. Бачинський. Від 6 липня 1941 до 15 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили понад 1,5 тис. євреїв. До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. 1944 створ. МТС і курси з підготовки трактористів; 1948 — с.-г. школу з підготовки рільників, садівників, овочівників, пасічників, колгосп. рахівників. 1956 споруджено плодоовоч., 1971 — цегел., 1972 — комбікорм. заводи. Нині у Великих Межирічах — г-зія, школа-інтернат; Будинок культури, б-ка; дільнична лікарня. Встановлено памʼятні знаки борцям за волю України, воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни, та євреям, яких убили нацисти. Серед видат. уродженців — лікар Л. Пелех, письменниця, громад.-культурна діячка А. Горохович, волейболіст А. Поліщук. У М. гостював у свого брата М. Коцюбинський, тут він завершив роботу над повістю «Fata morgana». Місц. середню школу закінчили фахівець у галузі механіки, академік АН УРСР Я. Підстригач, фізик Ю. Найдюк; літературознавець, поет А. Криловець; живописець М. Кристопчук.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
