КОБИЛЕ́ЦЬКА ПОЛЯ́НА — селище міського типу Рахівського ра­йону Закарпатської області. Знаходиться на р. Шопурка (притока Тиси, басейн Дунаю), за 185 км від обласного центру, за 50 км від райцентру та за 12 км від залізничної станції Великий Бичків. Смт оточене горами, одна з них має назву Кобила (вис. 1680 м над р. м.). Площа 5,2 км2. Населе­н­ня 3391 особа (2001, складає 105,2 % до 1989): українців — 74 %, угорців — 24 %. Уперше згадується в писемних джерелах 15 столі­т­тя. Основні заня­т­тями населе­н­ня тривалий час були землеробство, скотарство та лісорозробле­н­ня. Від 1541 року К. П. входила до князівства Транс­ильванія (Семи­гра­д­дя), яке пере­бувало у васальній залежності від Туреч­чини. Збереглися залишки турецької штольні, з якої видобували залізну руду. Від кінця 17 столі­т­тя — у межах кордонів Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У 18 століт­ті в околицях К. П. діяли загони опришків. 1770 тут державна ка­значейська канцелярія (головний власник — Ві­денська придворна казна) засновано металооб­робне під­приємство (працювало до 2010; див. «Закарпатський арматурний завод»). 1910 у К. П. мешкало 1832 особи. У ході 1-ї світової війни в жовтні 1914 село кілька днів утримували російські війська. У квітні 1919 К. П. на короткий час захопила Румунія. Від 1920 — у складі Чехо-Словач­чини, від 1939 — під угорсько-гортистською окупацією. Від жовтня 1944 К. П. контролювали радянські війська. За радянсько-чехословацьким договором у червні 1945 разом із Закарпатською Україною вві­йшла до УРСР. Від 1971 — селище міського типу. 1979 мешкало 2,9 тис., 1999 — 3,3 тис. осіб. Нині у смт діють 4 лісництва. У К. П. — загальноосвітня школа, 1 угорський і 2 українські дитсадки; Будинок культури, 2 бібліотеки; лікарня, амбулаторія; від­діле­н­ня оща­дбанку. Є джерела мінеральних вод. Функціонують лікувально-оздоровчий комплекс «Трембіта», база від­починку «Квасний». Релігійні громади: УПЦ МП, РКЦ, УГКЦ, євангельські християни-баптисти, адвентисти сьомого дня, свідки Єгови. 1994 у К. П. під час конфесійного проти­стоя­н­ня ро­зі­брано та спалено памʼятку архітектури — деревʼяну церкву Вознесі­н­ня Господнього з дзвіницею (18 столі­т­тя, за іншими даними — 16 столі­т­тя). Серед видатних уродженців — живописець, народний художник УРСР і СРСР Й. Бокшай.