Подільське товариство Просвіта

ПОДІ́ЛЬСЬКЕ ТОВАРИ́СТВО «ПРОСВІ́ТА» — громадська організація. Заснована 1906 у м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницької обл.). Його організатори та най­активніші члени — О. Білоусов, С. Іваницький (за­ступник голови), К. Солуха (голова), Ю. Сіцінський, В. Стиранкевич (секретар), М. Трублаєвич (юрисконсульт). Товариство протягом його діяльності очолювали також Є. Шманкевич, Є. Кондрацький, А. Шумлянський. Воно нараховувало понад 300 активних членів, почесними членами обрано В. Антоновича, єпис­копа Парфенія (Левицького). У перший рік роботи від­крито канцелярію, бібліотеку, книгарню, налагоджено організаційну мережу. Започатковано філії у м. Могилів-Подільський (голова — Й. Волошиновський), м-ку Печера Брацлавського пов. (нині село Тульчинського р-ну, обидва — Він­ницької обл.; голова — І. Кульматицький). 1906 Могилів-Подільська філія заснувала 8 бібліотек-читалень у селах губернії. Товариство за­ймалося видавничою, культурно-освітньою, мистецькою діяльністю; поширювало українські ви­да­н­ня, пере­сувні бібліотеки; організовувало літературно-музичні вечори, концерти, українські вечорниці, чита­н­ня рефератів з актуальних питань українства, ви­стави на українську тематику; від­кривало книгарні, бібліотеки, читальні; проводило вечори памʼяті Т. Шевченка; ініціювало впровадже­н­ня у 2-класних школах української мови, історії, літератури; здійснювало на­вча­н­ня українською мовою; працювало над під­готовкою про­грам для українських початкових і недільних шкіл та вечірніх лекцій для дорослих. Активну діяльність «Просвіти» під­тримували члени Української думської громади 1-ї та 2-ї Державних дум Російської імперії. Отримано до­звіл на викла­да­н­ня української мови у початкових і церковно-парафіяльних школах на Поділ­лі. Не­зважаючи на пере­шкоди царської адміністрації, 1907 в губернії від­крито ще 24 бібліотеки-читальні. Діячі товариства брали участь у пере­кладі українською мовою Євангелія (єпис­коп Парфеній — редактор, С. Іваницький, Ю. Сіцінський), на­друкованого 1907. Це ви­да­н­ня поширювали через власну книгарню «Просвіти», воно сприяло утверджен­ню українського правопису. Укладено «Український катехизм» (1911—12), де висвітлено «українське пита­н­ня». Члени товариства брали участь у діяльності різних громадських організацій, політичних партій, що при­звело до його закри­т­тя (липень 1907). У лютому 1908 діяльність від­новлено на під­ставі нового статуту. Окремі діячі товариства виразно дотримувалися само­стійницьких по­глядів (Н. Григоріїв, Е. Ковальов, В. Приходько, В. Сочинський), об­стоювали ідею незалежності України. «Просвіта» продовжувала функціонувати до мобілізації 1916 її активних членів на фронт. Після Лютневої революції 1917 діяльність товариства від­новлено. Над­звичайні губернські збори на під­ставі його доповіді ухвалили по­станови про на­вча­н­ня учнів українською мовою, організацію курсів української мови. Діячі «Просвіти» стали активістами українського державотворе­н­ня 1917—20: Делегатом товариства на Всеукраїнському національному кон­гресі 1917 був В. Приходько, до УЦР обрано П. Блонського, Г. Голоскевича, Н. Григоріїва, В. Дудича, А. Животка, П. Куцяка, М. Литвицького, Д. Марковича, А. Мельника, В. Приходька, І. Рижія, Г. Степуру, В. Чехівського. Міністрами освіти УНР стали Н. Григоріїв, Іларіон (Огієнко). В урядових структурах УНР працювали Г. Голоскевич, Х. Лебідь-Юрчик, В. Чехівський, К. Широцький, Ю. Щириця; у Міністерстві віро­сповідань Української Держави — А. Гриневич, О. Маричів. 1918 у структурі «Просвіти» діяли: господарська, лекційна, народної освіти, артистично-мистецька (у складі спів­очого, музичного, мистецького гуртків), видавничо-книгарська, етно­графічна, організаційна комісії. Товариство брало активну участь в організації у місті українського університету, до від­кри­т­тя якого випущено одноден­ну г. «Свято Поді­л­ля» та проведено ви­ставку (1918); від­крило дитячі садочки, вечірню школу змішаного типу з без­платним на­вча­н­ням для дорослих, гімназію імені С. Ру­данського (пере­йшла у державну власність), мало у своєму ві­дан­ні Шевченківський дім та театр. Національний хор і дитсадок стали само­стійними закладами. Припинила діяльність у середині 1920-х рр.