Подільське товариство Просвіта

ПОДІ́ЛЬСЬКЕ ТОВАРИ́СТВО «ПРОСВІ́ТА»  — громадська організація. Заснована 1906 у м. Кам’янець-Подільський (нині Хмельницької обл.). Його організатори та найактивніші члени — О. Білоусов, С. Іваницький (заступник голови), К. Солуха (голова), Ю. Сіцінський, В. Стиранкевич (секретар), М. Трублаєвич (юрисконсульт). Товариство протягом його діяльності очолювали також Є. Шманкевич, Є. Кондрацький, А. Шумлянський. Воно нараховувало понад 300 активних членів, почесними членами обрано В. Антоновича, єпископа Парфенія (Левицького). У перший рік роботи відкрито канцелярію, бібліотеку, книгарню, налагоджено організаційну мережу. Започатковано філії у м. Могилів-Подільський (голова — Й. Волошиновський), м-ку Печера Брацлавського пов. (нині село Тульчинського р-ну, обидва — Вінницької обл.; голова — І. Кульматицький). 1906 Могилів-Подільська філія заснувала 8 бібліотек-читалень у селах губернії. Товариство займалося видавничою, культурно-освітньою, мистецькою діяльністю; поширювало українські видання, пересувні бібліотеки; організовувало літературно-музичні вечори, концерти, українські вечорниці, читання рефератів з актуальних питань українства, вистави на українську тематику; відкривало книгарні, бібліотеки, читальні; проводило вечори пам’яті Т. Шевченка; ініціювало впровадження у 2-класних школах української мови, історії, літератури; здійснювало навчання українською мовою; працювало над підготовкою програм для українських початкових і недільних шкіл та вечірніх лекцій для дорослих. Активну діяльність «Просвіти» підтримували члени Української думської громади 1-ї та 2-ї Державних дум Російської імперії. Отримано дозвіл на викладання української мови у початкових і церковно-парафіяльних школах на Поділлі. Незважаючи на перешкоди царської адміністрації, 1907 в губернії відкрито ще 24 бібліотеки-читальні. Діячі товариства брали участь у перекладі українською мовою Євангелія (єпископ Парфеній — редактор, С. Іваницький, Ю. Сіцінський), надрукованого 1907. Це видання поширювали через власну книгарню «Просвіти», воно сприяло утвердженню українського правопису. Укладено «Український катехизм» (1911–12), де висвітлено «українське питання». Члени товариства брали участь у діяльності різних громадських організацій, політичних партій, що призвело до його закриття (липень 1907). У лютому 1908 діяльність відновлено на підставі нового статуту. Окремі діячі товариства виразно дотримувалися самостійницьких поглядів (Н. Григоріїв, Е. Ковальов, В. Приходько, В. Сочинський), обстоювали ідею незалежності України. «Просвіта» продовжувала функціонувати до мобілізації 1916 її активних членів на фронт. Після Лютневої революції 1917 діяльність товариства відновлено. Надзвичайні губернські збори на підставі його доповіді ухвалили постанови про навчання учнів українською мовою, організацію курсів української мови. Діячі «Просвіти» стали активістами українського державотворення 1917–20: Делегатом товариства на Всеукраїнському національному конгресі 1917 був В. Приходько, до УЦР обрано П. Блонського, Г. Голоскевича, Н. Григоріїва, В. Дудича, А. Животка, П. Куцяка, М. Литвицького, Д. Марковича, А. Мельника, В. Приходька, І. Рижія, Г. Степуру, В. Чехівського. Міністрами освіти УНР стали Н. Григоріїв, Іларіон (Огієнко). В урядових структурах УНР працювали Г. Голоскевич, Х. Лебідь-Юрчик, В. Чехівський, К. Широцький, Ю. Щириця; у Міністерстві віросповідань Української Держави — А. Гриневич, О. Маричів. 1918 у структурі «Просвіти» діяли: господарська, лекційна, народної освіти, артистично-мистецька (у складі співочого, музичного, мистецького гуртків), видавничо-книгарська, етнографічна, організаційна комісії. Товариство брало активну участь в організації у місті українського університету, до відкриття якого випущено одноденну г. «Свято Поділля» та проведено виставку (1918); відкрило дитячі садочки, вечірню школу змішаного типу з безплатним навчанням для дорослих, гімназію імені С. Руданського (перейшла у державну власність), мало у своєму віданні Шевченківський дім та театр. Національний хор і дитсадок стали самостійними закладами. Припинила діяльність у середині 1920-х рр.

Завантажити статтю