Сокульська Орина Василівна

Визначення і загальна характеристика

СОКУ́ЛЬСЬКА Орина Василівна (10. 03. 1952, с. Лужки Долинського р-ну Станіславської обл., нині Калуського р-ну Івано-Франківської обл. — 19. 01. 2025, Дніпро) — педагог, учасниця правозахисного руху. Сестра Я. Лесіва, дружина І. Сокульського. Закінчила Івано-Франківський педагогічний інститут (1974). Відтоді учителювала. Разом із чоловіком брала активну участь у громадсько-політичному житті, товаришувала із З. Красівським, О. Заливахою, О. Антонів, Михайлом і Богданом Горинями, В. Чорноволом, А. Пашко, І. Кандибою, М. Горбалем, спілкувалася з Є. Сверстюком, П. Розумним, В. Овсієнком, Л. Лук’яненком. Після повернення чоловіка з ув’язнення 1988 увійшла до редакції журналу «Пороги». Активістка товариства «Просвіта» та НРУ, від 1992 очолювала Дніпропетровську обласну організацію Союзу українок, від 2015 — Всеукраїнське товариство політв’язнів та репресованих. 2005–07 — заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації. Підготувала до друку книги віршів чоловіка «Владар каменю» (К., 1992), «Означення волi» (Дн., 1997); у співпраці з Р. Лишою і Ю. Вівташем — «Пороги: Літературно-мистецький і громадсько-політичний самвидавний журнал Дніпропетровськ 1988–1990 рр.» (К., 2009).

Завантажити статтю