АНТО́НІВ Олена Тимофіївна (17. 11. 1937, м. Бібрка, Пере­мишлян. р-ну, нині Львів. обл. — 02. 02. 1986, Львів) — правозахисниця, громадська та релігійна діячка. Перша дружина В. Чорновола, мати Т. Чорновола. Закін. лікувал. факультет Львів. мед. ін­ституту (1961). Працювала в обл. туберкульоз. диспансері. Під час хрущовської «від­лиги» і в подальші роки брала участь у культур., а потім і су­спільно-політ. житті Львова і Києва. Була учасницею Клубу творчої молоді. Під­тримувала звʼязки з І. Світличним, Є. Сверстюком, А. Горською та ін. шістдесятниками. Виготовляла, зберігала і роз­по­всюджувала літературу самвидаву. Під час арештів укр. інтелігенції 1965 жила у Львові, її дім був своєрід. політ. клубом, де збиралися шістдесятники, колишні пов­станці, творча інтелігенція. Була роз­порядницею фонду О. Солженіцина в Галичині і допомагала ре­пресованим та їхнім родинам. У травні 1979 одружилася з З. Красівським. Формально не будучи чл. Укр. Гельсинк. групи, готувала, перед­руковувала окремі її документи й возила їх до Москви для пере­дачі зарубіж. журналістам. Після арешту чоловіка 12 березня 1980 не могла влаштуватися на жодну роботу. Їй по­грожували фіз. роз­правою, але вона й далі пере­давала до вільної преси інформацію про політвʼязнів. У 1980–85 багато часу провела в Тюмен. обл., куди виїхала до засланого після увʼязне­н­ня чоловіка. Пере­будову сприйняла як шанс для плідної громад. праці, зокрема в русі за легалізацію УГКЦ. Загинула в автомоб. ката­строфі.