Історія держави і права України

ІСТО́РІЯ ДЕРЖА́ВИ І ПРА́ВА УКРАЇ́НИ — складова частина загальної історії держави і права, що від­ображає національні та регіональні особливості України. Тривалий час І. д. і п. У. роз­глядали лише в межах історії держави і права сусід. країн, насамперед Росії, Литви і Польщі. Після публікації дослідж. «Звичайна схема “руської” історії і справа раціонального укладу історії східного словʼянства» (1904) М. Грушевського, де він сформулював концепцію самост. істор. роз­витку українського народу, окремішного від своїх сусідів, І. д. і п. У. почала роз­виватися як окрема дисципліна. Першими кроками на шляху її ви­вче­н­ня стали дослідж. пред­ставників школи зх.-рус. права М. Владимирського-Бу­данова, Ф. Леонтовича та їх учнів, а також праці з історії України-Геть­манщини О. Кістяківського, О. Лазаревського, Д. Міл­лера, М. Василенка, М. Слабченка та ін. Знач. роз­маху істор.-юрид. дослідж. набули зі створе­н­ням у структурі ВУАН Комісій для ви­учува­н­ня історії зх.-рус. та укр. права і для ви­учува­н­ня звичаєвого права України (обидві — Київ). Ґрунтовні праці опублікували М. Василенко, І. Малиновський, М. Максимейко, М. Слабченко, Л. Окіншевич, І. Черкаський, С. Борисенок, С. Іваницький-Василенко. Після роз­грому академ. юрид. науки в 1930-і рр. роз­виток І. д. і п. У. в пере­двоєн­ні та перші повоєн­ні роки повʼязаний майже виключно з працями С. Юшкова. Згодом зʼявилися вітчизн. школи істориків права в Київ. університеті (А. Ткач, Л. Потарикіна, В. Катрич, А. Дубровіна), Харків. юрид. ін­ституті (нині Нац. юрид. академія України; С. Фукс, А. Рогожин, І. Софронова, М. Страхов, Л. Маймескулов, В. Гончаренко, О. Ярмиш), Ін­ституті держави і права НАНУ (Київ; В. Корецький, Б. Бабій, О. Мироненко, І. Усенко, В. Чехович), Львів. університеті (В. Кульчицький, Б. Тищик, М. Настюк, А. Пашук). В ін. наук. центрах у галузі І. д. і п. У. плідно працювали П. Михайленко, О. Сурилов, І. Греков, К. Софроненко. В УВУ (Мюнхен) та ін. наук. центрах укр. діаспори про­блеми І. д. і п. У. роз­робляли Р. Лащенко, А. Яковлів, С. Шелухін, М. Чубатий, Л. Окіншевич, О. Юрченко, Я. Падох. Із проголоше­н­ням незалежності України 1991 значно зросла зацікавленість науковців і су­спільства загалом про­блемами І. д. і п. У. Від­тоді опубліковано низку ґрунтов. моно­графій та ін. наук. праць від­повід. тематики, від­буваються щорічні наук. форуми, зокрема під егідою Між­нар. асоц. істориків права, яка, окрім зарубіж. вчених, обʼ­єд­нує понад 100 укр. науковців.

Осн. обʼєктом дослідж. укр. істор.-юрид. науки є держ. і правові ін­ститути на укр. землях у період Київ. Русі, Галицько-Волин. князівства, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої, Рос. імперії, Австро-Угорщини та укр. держав 20 ст. Особлива увага приділяється публікації та ви­вчен­ню ви­знач. памʼяток правової культури України. І. д. і п. У. тісно повʼязана з історією політ. і правової думки України та історією держави і права зарубіж. країн, дослідж. істор. характеру, що здійснюються в рамках галуз. юрид. наук, а також із суміж. істор., політ. і філос. науками.

Завантажити статтю