ГОНЧА́Р Петро Іванович (30. 06. 1949, с. Липʼянка Шполянського р-ну, нині Черкаська обл.) — художник-монументаліст, живописець і музеє­знавець. Син Івана, батько Андрія Гончарів, чоловік Н. Матвієнко. Член НСХУ (1992). Закінчив Київський художній ін­ститут (1972; викладачі М. Духновський, В. Забашта), Київський університет культури і мистецтв (2000). Працював на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва (1972–93). Від­тоді — директор Українського центру народної культури «Музей І. Гончара». Учасник всеукраїнських (від 1987) та між­народних (від 1991) худож. ви­ставок. Основні роботи — у галузях монументально-декоративного мистецтва та живопису. Його творчість базується на принципах школи М. Бойчука та світо­глядних формах наївного малярства. Брав участь у рекон­струкції роз­писів у від­новленому Михайлівського Золотоверхому соборі в Києві. Роботи зберігаються у Запорізькому, Хмельницькому ХМ.