БОГОЛЮ́БОВ Микола Михайлович (08(20). 05. 1872, с. Па­вловське Ардатов. пов. Нижньогород. губ., Росія — 14. 05. 1934, м. Нижній Новгород, РФ) — філософ, богослов. Батько Миколи, Олексія, Михайла, дід Миколи Микола­йовича (молодшого) та Павла Микола­йовича Боголюбових. Доктор богословʼя (1917), професор (1913). Закін. Моск. духовну академію (1896). Ви­вчав семітологію та єгиптологію, а також історію ран­нього християнства у Берлін. університеті. Викл. логіки, психології та історії філософії в семінарії у Нижньому Новгороді (1900–09); проф. Істор.-філол. ін­ституту князя Без­бородька в Ніжині (1909–13); проф. богословʼя Університету св. Володимира у Києві (1913–18). У звʼязку з ліквідацією каф. богословʼя в Університеті, був священиком у с. Велика Круча Пирятин. пов. на Полтавщині, настоятелем церкви св. Іоана Богослова (1919–22), священиком Покровської церкви в Києві (1923–25), настоятелем Спаської церкви в Нижньому Новгороді (1925–34). Ре­прес. 1928–32. У 1989 в Нижньому Новгороді на Спаській церкві, де служив Б., встановлено памʼятну дошку.