КОМІ́СІЯ ДЛЯ ВИ́ВЧЕ­Н­НЯ ІСТО́РІЇ БЛИЗЬКО́ГО СХО́ДУ ВУАН Засновано 1930 у Києві. До складу комісії, яку очолив А. Кримський, входили наукові працівники ВУАН і викладачі ВНЗів, зокрема В. Бузе­скул (історія античності), М. Вязь­мітіна (мистецтво народів Сходу), Т. Грунін, В. Дубровський (обидва — тюркологія), Б. Зданевич (арабістика, гебра­їстика), Т. Кез­ма (арабістика, іраністика, тюр­кологія), Б. Курц (економіка країн Сходу), П. Лозієв (іраністика), Г. Лозовик (гебра­їстика), І. Мор­гилевський (архітектура країн Сходу), Ф. Петрунь (українсько-східні звʼязки), П. Ріт­тер (індологія), О. Сухов (сходо­знавство, економічна гео­графія). В її роботі брали участь учені-схо­до­знавці з Москви, Ленінгра­да (нині Санкт-Пе­тербург), а також Гру­зії, Пів­нічної Осетії. Наукова про­блематика дослідже­н­ня охоплювала візан­толо­гію, стародавній Арабський Схід, тюрко­ло­гію, гебра­їстику, історичні звʼязки України з народами Близь­кого Сходу. Серед першочергових зав­­дань — організація семінарів з ви­вче­н­ня мов (арабської, перської, турецької, татарської), історії, економіки й культури країн Близького Сходу, укладе­н­ня систематичного покажчика джерел і літератури з історичних, конфесійних, торгово-економічних, культурних звʼяз­ків України з цими краї­на­ми. Заплановано видавати орієнталістичні щорічники, тематичні збірники «Студії з історіо­графії Сходу», «Україна і Схід», «Студії з Криму» тощо. Комісія готувала до друку арабські джерела, що містили цінні ві­домості про народи, зокрема про словʼян, які жили у Східній Європі у давнину. Так, А. Ковалівський пере­клав, дешифрував і прокоментував Мешхедський рукопис твору Ібн-Фадлана — секретаря посольства Багдадського халіфа ал-Муктадіра до країни волзьких бул­гар у 921–22. На початку 1930-х років його разом із П. Тичиною включено до складу архео­графічної екс­педиції, що мала вирушити до Туреч­чини з метою ви­вче­н­ня у державних архівах Стамбула й Анкари матеріалів з історії України 15–18 ст. Значну увагу приділе­но тюркологічній тематиці, під­готовлено до друку праці «Історія Туреч­чини в західноєвропейській лі­тературі», «Економічний роз­виток сучасної Туреч­чини», «Молодотурецька революція 1908», «Українсько-турецькі взаємини у XVII ст.», «Україна за турецькими й татарськими джерелами», «Україна у творах турецьких пись­мен­ників», «Українсько-кримські від­носини XVII ст.». В. Зум­мер у своїх доповід­ях охарактеризував т. зв. золоте сторіч­чя (16 ст.) у турецькій історії й культурі та зробив спробу про­аналізувати роз­­виток історії мистецтва в Криму (16–18 ст.). Східним народам, пред­ставники яких у різні часи в силу певних об­ставин оселилися в Україні, присвячені доповіді «Київські асірійці, їх побут і життя», «Пісні курдів, записані у Києві», «Караїми, їх історія, побут й життя». Невирішеною про­блемою у діяльності комісії залишався гострий дефіцит наукових від­ряджень у країни Близького Сходу. Крім В. Зум­мера та П. Ти­чини, які від­відали Туреч­чину 1928–29, більше ніхто з її членів через різні причини так і не зміг скори­статися такою можливістю. 1932 премʼєр-міністр Туреч­чини І. Іненю, який від­відав Київ і озна­­йомився з діяльністю ВУАН, високо оцінив її роботу. Однак ба­гато планів комісії залишилися не реалізованими — на початку 1934 за звинуваче­н­ням у пропаганді ан­ти­марксистських теорій її ліквідовано.