Асоціація незалежних українських мистців
АСОЦІА́ЦІЯ НЕЗАЛЕ́ЖНИХ УКРАЇ́НСЬКИХ МИСТЦІ́В (АНУМ) — українська громадська мистецька організація, що діяла у Львові в 1931–39. Створена з ініціативи львівських митців П. Ковжуна, Я. Музики, М. Осінчука, С. Гординського. За ідейно-мистецькою платформою АНУМ була близька до Асоціації революційного мистецтва України (1925–32) та Обʼєднання сучасних митців України (1927–32). До складу АНУМ входили: керівники — М. Осінчук, П. Ковжун (секретар), Я. Музика, члени — М. Бутович, С. Гординський, М. Глущенко, М. Андрієнко-Нечитайло, Л. Гец, Р. Сельський, М. Сельська (Райх), Ф. Ємець, М. Дольницька, мистецтвознавці М. Драган та В. Січинський. У програмі АНУМ (остаточно прийнята у 1932) зазначалося, що Асоціація ставила перед собою завдання консолідації і моральної підтримки українських митців, «розсіяних у різних куточках Європи» і близьких «духові часу», а основною метою — художнє виховання суспільства й активізацію його зацікавлення мистецтвом. Назва АНУМ (авторство приписується П. Ковжуну) означала, насамперед, незалежність від напрямів творчості окремих митців, а також від будь-яких інших офіційних напрямів розвитку мистецтва. Кошти Асоціації складали добровільні членські внески. Одним з важливих засобів реалізації програми ідеологи АНУМ вважали активну організацію виставок, яких у роки існування Асоціації відбулося 11, зокрема персональні виставки творів О. Кульчицької (1933), Л. Геца (1934), М. Глущенка (1935), О. Грищенка (1937), В. Ласовського (1939). Перша виставка, на якій експонувалося 116 творів 43 авторів, відбулася в залах Національного музею у Львові. Були представлені твори львівських митців П. Ковжуна, Я. Музики, О. Новаківського, його учнів — М. Мороза, Р. Чорнія, Г. Смольського, С. Луцика та ін.; українських митців т. зв. паризької групи — М. Андрієнка-Нечитайла, М. Бутовича, М. Глущенка, М. Кричевського, В. Перебийноса, В. Хмелюка, С. Зарицької, О. Грищенка; багатьох відомих західноєвропейських художників, зокрема, рисунки і підписні гравюри П. Пікассо, Р. Дюфі, Ф. Леже, М. Шаґала, А. Модільяні та ін.; живописні полотна французів Ш. Блана, М. Бріаншона, Ж. Женена, італійців Д. Северіні, М. Тоцці, бельгійців К. Пуїсана, К. Лембоша, швейцарця А. Олі, англійки Л. Тернер та ін. У наступних виставках АНУМ активно залучала до експонування творів українських художників із Західної Європи, що мало особливе значення після ліквідації у СРСР в 1932–33 всіх громадських мистецьких обʼєднань. Другим важливим напрямком діяльності АНУМ стала підготовка україномовних мистецьких видань. Так, до кожної виставки було видано спеціальний каталог. Упродовж 1932–34 вийшли у світ 7 монографій — про творчість М. Глущенка (автори П. Ковжун і С. Гординський), О. Грищенка, Л. Геца (П. Ковжун), О. Кульчицької (М. Голубець), М. Андрієнка-Нечитайла (В. Січинський), О. Сахновської (С. Сильванський), колективна праця «Екслібрис» (Львів, 1932, за редакцією П. Ковжуна). 1932–36 вийшли 5 номерів мистецького журналу АНУМ «Мистецтво» (редколегія — П. Ковжун, Я. Музика, М. Осінчук), на сторінках якого надруковано матеріали про відомих світових митців, українських художників Галичини, Західної Європи, СРСР, статті про стан реставраційних і музейних справи, окремі студії з теорії та історії мистецтва, огляди літератури, мистецьку хроніку тощо. АНУМ відіграла помітну роль у розвитку демократичного напряму українського мистецтва 1-ї пол. 20 ст. Її діяльність, особливо у 1933–39, активно сприяла консолідації національних мистецьких сил і фахово пропагувала творчість талановитих вітчизняних митців. АНУМ ліквідовано з приходом радянської влади на західноукраїнські землі у 1939.