Київпроект

«КИЇВПРОЕ́КТ»  — проектно-вишукувальний комплекс; головна установа Києва з проектування житлово-цивільного та комунального будівництва. Засн. 1937 як архіт.-проектна майстерня «Київміськпроект», яку очолив І. Медгауз. Для перевлаштування Києва у столичне місто до єдиного центру були залучені найкращі укр. архітектори, зокрема В. Риков, М. Холостенко, М. Шехонін. У ній розпочали свій твор. шлях А. Добровольський, Й. Каракіс, Н. Манучарова. 1944 для забезпечення планув. проектами післявоєн. масштаб. відбудов. робіт організовано Держ. архіт.-проектні майстерні під керівництвом В. Єлізарова. На той час у них працювало 68 осіб. Проектування відбудови Києва здійснювали О. Власов, В. Гопкало, А. Добровольський, О. Заваров, Л. Каток, В. Ладний, О. Малиновський, А. Милецький, М. Шило (1952–75 — директор). Від 1951 — проект. інститут із сучас. назвою. У цьому ж році в «К.» вже працювало 530 співробітників. У 1960-х рр. осн. напрямом роботи колективу Інституту стала забудова тер. Лівобережжя новими типовими серіями індустр. домобудування. Від 1977 — Гол. упр. проект. робіт з житл.-цивіл. і комунал. будівництва «К.». Серед архітекторів «К.» у період індустр. будівництва — Е. Більський, В. Гречина, Г. Добровольська, М. Дьомін, Ю. Кайлік, В. Коломієць, В. Колчинський, Г. Кульчицький, Ю. Паскевич, П. Петрушенко, В. Суворов, В. Суський, О. Уманець, Л. Філенко, В. Шарапов, І. Шпара; серед архітекторів нової генерації — Я. Віг, В. Дормідонтов, Г. Духовичний, В. Жежерін, В. Желтовський, О. Зибін, В. Ісак, О. Кліщук, О. Комаровський, М. Кульчинський, М. Левчук, Є. Лішанський, Ю. Мельничук, Н. Родічкіна, К. Черній, С. Юнаков. Від 1994 — ВАТ, від 2010 — ПАТ. Твор. колективом «К.» розроблено усі повоєнні генплани столиці, здійснено формування системи загальноміського центру, виконано низку проектів з реконструкції будинків і споруд, створення сучас. містобуд. ансамблів, об’єктів соц. сфери та житла. Тут запроектовано майже всю транспортну інж. інфраструктуру Києва, зокрема магістрал. вулиці, шляхопроводи, мости, естакади та тунелі, пішохідні переходи, підземні переходи з сучас. використанням підзем. простору, тролейбусні лінії, лінії швидкіс. трамваю, водогони та каналізац. колектори, насосні станції, очисні споруди, артезіан. свердловини, тепл. магістралі, котельні. Фахівці Інституту отримали 2 Сталін. премії (1950 — за розроблення технології, організацію масового виготовлення та впровадження в будівництво пустотілої буд. і архіт. кераміки; 1951 — за арх-ру житл. будинку на вул. Володимирська, № 69), 2 Держ. премії СРСР (1967 — за арх-ру Палацу піонерів і школярів; 1985 — за арх-ру площі Жовтн. революції), 5 премій РМ СРСР (1971 — за генплан Києва; 1976 — за проект інж. підготовки тер. житл. масиву Оболонь; 1981 — за проект і будівництво Моск. мосту через Дніпро; 1989 — 2: за генплан Києва та розроблення і впровадження комплекс. серії 176 великопанел. житл. будинків), Держ. премію України ім. Т. Шевченка (1984 — за проект і художнє оформлення Київ. філії Центр. музею В. Леніна), Держ. премію УРСР у галузі архітектури (1991 — за арх-ру станції метрополітену «Золоті ворота»), 6 Держ. премій України у галузі архітектури (1995 — за арх-ру комплексу споруд Інститутів міжнар. відносин і журналістики Київ. університету та гуртожитку готел. типу Укр. академії держ. упр. при Президентові України на вул. Мельникова, № 36; 1998 — за реконструкцію площі Л. Толстого; 2001 — за арх-ру житл. будинку на вул. Кудрявська, № 13–19; 2003 — 2: за реалізацію комплекс. програми гуманізації містобуд. середовища житл. масиву Оболонь та реконструкцію комплексу залізнич. ст. Київ-Пасажирський; 2004 — за генплан Києва до 2020). Нині у структурі «К.» — 10 дочір. підприємств: «Інститут “Київгео”», «Інститут Генплану міста Києва», «Інститут “Київдормістпроект”», «Інститут “Київжитлопроект”», «Інститут “Київінжпроект”», «Київметалпроект», «Інститут “Київпроект-1”», «Інститут “Київпроект-5”», «Інститут “Київцивільпроект”», «Інститут “Київтелекомелектропроект”». Осн. напрями діяльності: генплан розвитку Києва; житл. будівництво; цивіл. будівництво; відтворення духов. спадщини; надання привабливості столиці; життєзабезпеченість міста. Кількість співробітників (червень 2011) — 894 особи. Гол. архітекторами були В. Шарапов (перший, 1976–90), В. Чекмарьов (від 1990); гол. інж. — Ю. Матвієвський (1952–61), О. Печенов (1963–78), І. Онищенко (1978–81), І. Гордєєв (1981–91; у 1991–94 — директор, 1994–2003 — голова правління). «К.» також очолювали О. Осмер (1945–52), В. Коваль (1975–91), від 2011 голова правління — М. Білоус.

Завантажити статтю