КИ́ЇВСЬКИЙ ВІ́Д­ДІЛ ІМПЕРА́ТОРСЬКОГО РОСІ́ЙСЬКОГО ВОЄ́Н­НО-ІСТОРИ́ЧНОГО ТОВАРИ́СТВА Засновано 1908 з метою ви­вче­н­ня воєн­ної історії, пошире­н­ня воєн­но-історичних знань; сприя­н­ня упорядкуван­ню архівів; збереже­н­ня, від­новле­н­ня й спорудже­н­ня памʼятників; проведе­н­ня археологічних дослідже­н­ня; заснува­н­ня спеціалізованих музеїв, бібліотек тощо. Поширював свою діяльність на територію Київського військового округу, до якого входили Київська, Подільська, Волинська, Полтавська, Харківська, Чернігівська, Курська губернії і Хотинський повіт Бес­сарабської губернії. Перший голова — Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор В. Сухомлинов, від 1908 — командувач військами Київського військового округу генерал від артилерії М. Іванов. Попечитель — Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор Ф. Трепов, товариші голови — професор Університету св. Володимира В. Ікон­ников, начальник штабу Київського військового округу генерал-лейтенант М. Алексєєв (1908–12), секретар — старший адʼютант штабу Київського військового округу під­полковник Б. Стел­лецький (1908–11), згодом — адʼютант генерал-губернатора полковник С. Крейтон. Керівні органи — рада і роз­порядчий комітет. До складу ради входили вчені, військові, культурно-громадські діячі: окружний генерал-квартир­мейстер штабу Київського військового округу В. Драгомиров, начальник 42-ї піхотної дивізії М. Єпанчин, професор Київської духовної академії В. Завітневич, професор Університету св. Володимира Ю. Кулаковський, професор Ніжинського історико-філологічного ін­ституту В. Ля­скоронський, начальник Київського окружного артилерійського складу Д. Меньшов, начальник військових сполучень Київського військового округу М. Ходорович, начальник Київського окружного інженерного управлі­н­ня Київського військового округу генерал-лейтенант К. Холостов. Основну роботу зосереджено в архівних і бібліотечних (голова В. Ікон­ников), музейних (В. Драгомиров), будівельних (К. Холостов), ревізійних (К. Новогребельський), редакційних (М. Ходорович, від 1911 — М. Наркевич), зйомок і знімків (начальник управлі­н­ня Київського військового топо­графічного зйомки Ю. Шмідт, від 1910 — начальник 33-ї піхотної дивізії О. Зегелов) комісіях. Значну роботу з виявле­н­ня, реєстрації, аналізу й упорядкува­н­ня військових архівів здійснила архівна комісія, що зібрала багато документальних матеріалів 15–19 ст. (серед них — універсали геть­манів І. Самойловича й І. Скоропадського) та започаткувала перший на українських землях воєн­но-історичний архів, у якому зосереджено документи окремих архівів військових штабів і управлінь Київського військового округу, а також документи, що стосувалися історії воєн­ної та військової справи на цій території. Значну роль у роз­роблен­ні теоретичних і практичних питань військової архівної справи ві­ді­грав І. Каманін, у комплектуван­ні колекцій писемних памʼяток — Д. Меньшов і адʼютант командувача військ Київського військового округу штаб-ротмістр М. Бакулін. Архівна комісія збирала ві­домості про архівні збірки, цінні воєн­но-історичні документи державної, громадської і приватної власності, працювала над покраще­н­ням веде­н­ня архівної справи у Київському військовому окрузі. Член комісії опублікували низку документів з архіву від­ділу та збірок писемних памʼяток. Музейна комісія роз­робила концепцію музею від­ділу, що стало першою спробою від­образити музейними засобами воєн­ну та військову історію України. 1910 у приміщен­ні Київського художньо-промислового і наукового музею від­крито Київський воєн­но-історичний музей. 1910–14 від­діл фінансував роботи з археологічних досліджень давньоруських памʼяток у с. Білогородка (нині Києво-Святошинського ра­йону Київської обл.) під керівництвом В. Хвойки, а також брав участь у роз­копках у Китаєві (пів­ден­ний форпост стародавнього Києва, нині у межах міста), спів­працював з археологами Імператорської археологічної комісії та Київського товариства охорони памʼяток старовини і мистецтва, які досліджували памʼятки воєн­но-історичного значе­н­ня (виконував для них топо­графічні та інженерні плани). Важливий напрям діяльності — охорона нерухомих памʼяток воєн­ної і військової історії. Члени від­ділу роз­почали ви­вче­н­ня київського військового некрополя, взяли участь у ви­значен­ні місця, де від­булася Берестецька битва 1651, та закладен­ні у с. Пляшева (нині Радивилівського р-ну Рівненської обл.) памʼятника (від 1991 — Свято-Георгіївський храм-усипальниця, нині у складі Національного історико-меморіального заповід­ника «Поле Берестецької битви»), виявляли й фіксували обʼєкти історико-культурної спадщини, складали кошториси ремонтно-ре­ставраційних робіт, листувалися з місцевими адміністративними установами та власниками памʼяток щодо їхнього обстеже­н­ня й збереже­н­ня; досліджували фортифікаційні споруди 14–16 ст., зокрема Судової (Замкової) гори у м. Острог, замку 2-ї половини 15 ст. у с. Клевань (нині смт Рівненського р-ну; обидва — Рівненської обл.). Роз­роблено та ро­зіслано на місця опитувальні листки для збору інформації про рухомі та нерухомі памʼятки краю. Одним із про­грамних зав­дань від­ділу стало зведе­н­ня памʼятників монументального мистецтва, присвячених видатним військовим діячам та історичним подіям: роз­роблено проєкт спорудже­н­ня комплексу памʼятників під на­звою «Історичний шлях», перший з яких — памʼятник св. княгині Ользі — від­крито 1911 (у радянський час знищено, 1996 від­новлено з іншого матеріалу); 1914 на зі­брані кошти на площі Нікольська (нині Арсенальна) встановлено памʼятник І. Іскрі та В. Кочубею (1919 скульптури знято, на постаменті встановлено гармату на честь учасників більшовицького пов­ста­н­ня на заводі «Арсенал»). 1909–14 редакційна комісія видавала «Воен­но-историческій вѣстникъ» (загалом 25 випусків), окремі брошури, карто­графічний матеріал, памʼятні записки для екс­курсій тощо. Кількість членів від­ділу не була по­стійною, загалом у його діяльності у різний час брало участь понад 610 осіб. Пере­важну більшість членів складали військові, а також ві­домі вчені та громадсько-культурні діячі, зокрема директор Київської контори Державного банку Г. Афанасьєв, директор Київського художньо-промислового і наукового музею М. Біляшівський, голова Імператорської археологічної комісії граф О. Бобринський, нумізмат К. Болсуновський, київський губернатор О. Гірс, генерал М. Духонін, мистецтво­знавці Г. Павлуцький і А. Прахов, історики Андрій і Микола Стороженки, ректор Університету св. Володимира М. Цитович, професор Київської духовної академії М. Петров і Ф. Титов, лікар І. Сікорський, під­приємець і колекціонер Б. Ханенко, архітектор П. Гол­ландський і Є. Єрмаков. З початку 1-ї світової війни діяльність від­ділу майже припинилася, 1917 музейні колекції та частина архіву пере­йшли у власність української влади, у радянський час їх роз­поділено між різними установами.