Голокост

Визначення і загальна характеристика

ГОЛОКО́СТ (англ. holocaust — винищення, всеспалення) — термін, яким в історіографії називають геноцид євреїв, здійснюваний нацистами (див. Нацизм) напередодні та під час 2-ї світової війни. Є результатом проведення нацистської політики А. Гітлера, який, розвиваючи попередні расистські теорії та ідеї політичного, економічного і побутового антисемітизму, вже на поч. 20-х рр. виступив із партійною програмою, у якій відповідальність за поразку Німеччини у 1-й світовій війні поклав на євреїв, звинувативши їх також у післявоєнному політичному і економічному розладі Німеччини. Антисемітизм А. Гітлера та його соратників поєднувався зі страхом перед більшовизмом, появу якого вони також приписували підривній ролі єврейства.

Прийшовши до влади, нацисти зробили антисемітизм офіційною політикою: євреїв звільняли з державних посад, армії, судів і закладів вищої освіти. 15 вересня 1935 на щорічному зібранні нацистів у м. Нюрнберґ ухвалені антиєврейські закони «Про громадян райху» і «Про захист німецької крові та честі», згідно з якими лише арійці могли користуватися політичними і громадянськими правами. Євреї підпадали під цілу низку образливих обмежень, що мало на меті примусити їх емігрувати, залишивши майно. Протягом 1933–38 Райх покинуло 30 % євреїв (бл. 150 тис. осіб). У ніч з 9 на 10 листопада 1938 по всій Німеччині прокотилися єврейські погроми, названі «Кришталевою ніччю», під час яких було спалено або зруйновано 1400 синагог, розграбовано єврейські будинки та магазини, вбито 300 євреїв, а бл. 30 тис. — відправлено у концтабори. Події «Кришталевої ночі» прискорили еміграцію євреїв. Загалом напередодні 2-ї світової війни Німеччину покинуло 300 тис. євреїв. Ті ж, хто залишився (бл. 150 тис.), невдовзі розділили трагедію мільйонів євреїв з європейських країн, окупованих нацистами.

Брутальне поводження з євреями у Німеччині не знайшло належного осуду урядів великих держав Заходу, які не робили жодних рішучих кроків, щоб спинити розгул нацизму. Після загарбання Польщі в окупації опинилося 2 млн євреїв. Хоча під час ведення воєнних дій тисячі їх були вбиті, а частина зігнана до концтаборів, однак гітлерівці тоді ще не наважувалися розпочати остаточне знищення євреїв, тому переміщували їх у ґетто, де вкрай важкі умови проживання (хвороби, епідемії, примусові роботи, репресії з боку німецької влади) призводили до численних смертей. Саме у ґетто нацисти планували вивезти євреїв з Німеччини та окупованих країн, хоча після поразки Франції виник інший план — депортувати всіх європейських євреїв на острів Мадаґаскар (невдовзі був відхилений). Однак депортації у ґетто нацисти розглядали лише як проміжну стадію у реалізації плану «остаточного розв’язання єврейського питання». Після вторгнення 22 червня 1941 на територію СРСР німецькі війська за короткий час захопили значну частину країни, де мешкало бл. 3 млн євреїв. Внаслідок раптовості нападу, а також через відсутність інформації про те, як нацисти «розв’язують» єврейське питання, більшість євреїв не евакуювалася на Схід. Ще 1938 у структурі фашистської служби безпеки були організовані особливі оперативні формування, які йшли відразу за військовими частинами і винищували єврейське населення на окупованих землях. Часто місцями розправи ставали яри побл. міст. Найвідоміші серед них — Бабин Яр у Києві та Дробицький Яр у Харкові. Знищення євреїв на окупованих територіях СРСР продовжувалось до повного відступу німців у 1944. Подіям Г. в Україні присвячено, зокрема, д/ф «Назви своє ім’я» (2006, реж. С. Буковський).

Не менш трагічно склалася доля євреїв, які залишилися в окупованих німцями країнах Західної і Центральної Європи, де нацисти готувались діяти за дещо іншою схемою. 20 січня 1942 у передмісті Берліна Ванзеє відбулась конференціях вищих чинів СС, ґестапо та керівників окупованих країн, на якій вирішено 11 млн євреїв з 33-х країн (у це число ввійшли також євреї країн, які нацисти планували завоювати, і тих, що були в союзі з Німеччиною) депортувати у заздалегідь підготовлені табори смерті, розміщені переважно на території окупованої Польщі — Аушвіц, Майданек, Треблінка та ін. Були продумані й найбільш ефективні методи вбивства — газові камери, ще у вересні 1941 випробувані на радянських військовополонених. Крім стаціонарних, широко використовувались і пересувні газові камери — великі фургони, закамуфльовані під машини швидкої допомоги. Загалом у цих таборах, куди депортовано і частину євреїв з окупованих територій СРСР, було вбито бл. 3,5 млн євреїв, а всього в період геноциду євреїв нацисти знищили 6 млн євреїв, що на той час становило 60 % всього єврейського населення Європи.

27 січня у світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Див. також Єврейський антифашистський комітет, Єврейські антифашистські організаційні допомоги СРСР 1941–45.

Завантажити статтю