Голокост

ГОЛОКО́СТ (англ. holocaust – винищення, всеспалення) – термін, яким в історіографії називають геноцид євреїв, здійснюваний нацистами напередодні та під час 2-ї світової війни. Г. – результат проведення нацист. політики А. Гітлера, який, розвиваючи попередні расист. теорії та ідеї політ., екон. і побут. антисемітизму, вже на поч. 20-х рр. виступив із парт. програмою, де відповідальність за поразку Німеччини у 1-й світ. війні поклав на євреїв, звинувативши їх також у післявоєн. політ. і екон. розладі Німеччини. Антисемітизм А. Гітлера та його соратників поєднувався зі страхом перед більшовизмом, появу якого вони також приписували підривній ролі єврейства.

Прийшовши до влади, нацисти зробили антисемітизм офіц. політикою: євреїв звільняли з держ. посад, армії, судів і ВНЗів. 15 вересня 1935 на щоріч. зібранні нацистів у м. Нюрнберґ ухвалені антиєвр. закони «Про громадян райху» і «Про захист німецької крові та честі», згідно з якими лише арійці могли користуватися політ. і громадян. правами. Євреї підпадали під цілу низку образливих обмежень, що мало на меті примусити їх емігрувати, залишивши майно. Протягом 1933–38 Райх покинуло 30 % євреїв (бл. 150 тис. осіб). У ніч з 9 на 10 листопада 1938 по всій Німеччині прокотилися євр. погроми, названі «Кришталевою ніччю», під час яких було спалено або зруйновано 1400 синагог, розграбовано євр. будинки та магазини, вбито 300 євреїв, а бл. 30 тис. – відправлено у концтабори. Події «Кришталевої ночі» прискорили еміграцію євреїв. Загалом напередодні 2-ї світової війни Німеччину покинуло 300 тис. євреїв. Ті ж, хто залишився (бл. 150 тис.), невдовзі розділили трагедію мільйонів євреїв з окупов. нацистами європ. країн.

Брутал. поводження з євреями у Німеччині не знайшло належного осуду урядів великих держав Заходу, які не робили жодних рішучих кроків, щоб спинити розгул нацизму. Після загарбання Польщі в окупації опинилося 2 млн євреїв. Хоча під час ведення воєн. дій тисячі їх були вбиті, а частина зігнана до концтаборів, однак гітлерівці тоді ще не наважувалися розпочати остаточне знищення євреїв, тому переміщували їх у ґетто, де вкрай важкі умови проживання (хвороби, епідемії, примусові роботи, репресії з боку нім. влади) призводили до числен. смертей. Саме у ґетто нацисти планували вивезти євреїв з Німеччини та окупов. країн, хоча після поразки Франції виник ін. план – депортувати всіх європ. євреїв на о-в Мадаґаскар (невдовзі був відхилений). Однак депортації у ґетто розглядались нацистами лише як проміжна стадія у реалізації плану «остаточ. вирішення євр. питання». Після вторгнення 22 червня 1941 на тер. СРСР нім. війська за короткий строк захопили значну частину країни, де мешкало бл. 3 млн євреїв. Внаслідок несподіваності нападу, а також через відсутність інформації про те, як нацисти «вирішують» євр. питання, більшість з євреїв не евакуювалися на Схід. Ще 1938 у структурі фашист. служби безпеки були організовані особливі оперативні формування, які йшли відразу за військ. частинами і винищували євр. насел. на окупов. землях. Часто місцями розправи ставали яри побл. міст. Найвідоміші серед них – Бабин Яр у Києві та Дробицький Яр у Харкові. Знищення євреїв на окупов. тер. СРСР продовжувалось до повного відступу німців у 1944. Подіям Г. в Україні присвяч., зокрема, д/ф «Назви своє ім’я» (2006, реж. С. Буковський).

Не менш трагічно склалась доля євреїв, які залишились в окупов. німцями країнах Зх. і Центр. Європи, де нацисти готувались діяти за дещо ін. схемою. 20 січня 1942 у передмісті Берліна Ванзеє відбулась конф. вищих чинів СС, ґестапо та кер. окупов. країн, на якій вирішено 11 млн євреїв з 33-х країн (у це число ввійшли також євреї країн, які нацисти планували завоювати, і тих, що були в союзі з Німеччиною) депортувати у заздалегідь підготовлені табори смерті, які знаходились переважно на тер. окупов. Польщі – Аушвіц, Майданек, Треблінка та ін. Були продумані й найбільш ефективні методи вбивства – газові камери, ще у вересні 1941 випробувані на рад. військовополонених. Крім стаціонар., широко використовувались і пересувні газові камери – великі фургони, закамуфльовані під машини швидкої допомоги. Загалом у цих таборах, куди депортовано і частину євреїв з окупов. тер. СРСР, було вбито бл. 3,5 млн євреїв, а всього у період Г. нацисти знищили 6 млн євреїв, що на той час становило 60 % всього євр. насел. Європи.

Літ.: R. Hilbert. The Destruction of the European Jews. Chicago, 1961; Ukraine during World War II: History and its Aftermath. Edmonton, 1968; M. Broszat. The Concentration Camps. 1933–45 // Anatomy of SS State. New York, 1968; E. Jackel. Hitlers Weltanschauung. Stuttgart, 1981; Арад Н. Холокауст: Катастрофа европейского еврейства (1933–1945): Сб. статей. Иерусалим, 1990; Шульмейстер Ю. Гитлеризм в истории евреев. К., 1990; Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. К., 1993; Еврейский геноцид на Украине у период окупации в немецкой документалистике. 1941–1944. Х.; Иерусалим, 1995.

П. В. Голобуцький

Рекомендована література

R. Hilbert. The Destruction of the European Jews. Chicago, 1961;
Ukraine during World War II: History and its Aftermath. Edmonton, 1968;
M. Broszat. The Concentration Camps. 1933–45 // Anatomy of SS State. New York, 1968;
E. Jackel. Hitlers Weltanschauung. Stuttgart, 1981;
Арад Н. Холокауст: Катастрофа европейского еврейства (1933–1945): Сб. статей. Иерусалим, 1990;
Шульмейстер Ю. Гитлеризм в истории евреев. К., 1990;
Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття. Нариси політичної історії. К., 1993;
Еврейский геноцид на Украине у период окупации в немецкой документалистике. 1941–1944. Х.; Иерусалим, 1995.