КОМАРО́ВА Любов Михайлівна (30. 12. 1875(11. 01. 1876), м. Острогозьк, нині Воронезької обл., РФ — 28. 08. 1937, Одеса) — пере­кладачка. Дочка Михайла, сестра Богдана, Віри, Галини і Маргарити Комарових. Закінчила гімназію в Одесі, здобула ступінь доктора медицини в Університеті м. Монпельє (Франція). Працювала у притулку для під­кинутих дітей в Одесі; у середині 1920-х років — в Одеському від­ділен­ні Державного видавництва України. Від 1887 — учасниця одеського літературного товариства «Молода громада», що продовжувало традиції київських «Плеяди». У пере­кладі К. ви­йшли науково-популярна праця англійського фізико-хіміка М. Фарадея «Історія свічки» (1924), роман французького письмен­ника В. Гюґо «Девʼяносто третій рік» (К., 1928; Х., 1932; спільно з О. Косач-Кривинюк), праця Д. Лаврова «Основи фармакології і токсикології» (спільно з братом).