Комісія історії українського права ВУАН

Визначення і загальна характеристика

КОМІ́СІЯ ІСТО́РІЇ УКРАЇ́НСЬКОГО ПРА́ВА ВУАН. Заснована 1919 з ініціативи Ф. Тарановського (який її і очолив) як По­стійна комісія по ви­учуван­ню зх.-руського та укр. права УАН, від 1931 — К. і. у. п. ВУАН. Окрім Ф. Тарановського, до першого складу комісії входили Д. Багалій, О. Левицький, Б. Кістяківський, А. Кримський, С. Гогель, В. Мод­залевський, І. Каманін, (керівничий над працями) та В. Новицький (секр.). Від липня 1919 комісія фактично пере­стала засідати, у травні 1920 офіційно припинила діяльність. Від липня 1920 її очолював М. Василенко. Завдяки його зуси­л­лям у січні 1921 комісія від­новила регулярні засі­да­н­ня, які продовжувалися до травня 1933. До другого складу комісії в різні роки входили О. Малиновський (1926–32), О. Слабченко (1926–30), М. Максимейко (від 1925), В. Щербина (1920–24), С. Іваницький-Василенко (1920–33), Л. Окіншевич (1921–33), І. Черкаський (1921–33), І. Балінський (1921–27), С. Борисенок (1922–34), Г. Попов (1922–30), О. Добров (1925–31), В. Новицький (1925–32), М. Тищенко (1925–33), О. Юрченко (1926–31), В. Рома­новський (1926–31), В. Барвінський (1926–30), В. Отамановський (1926–30), В. Гришко (1928–34). Також у комісії працювали П. Бонташ (1920–23), І. Мінаков (1921–24), П. Смирнов (1921), О. Орищенко (1923–24), М. Мас­леників (1923–24), Є. Шманкевич (1925–27); на правах асп., а зго­дом н. с., — П. Сосенко (1926–33). У вересні 1923 — листопаді 1924, під час пере­бува­н­ня М. Ва­си­лен­ка під вартою у звʼязку зі звинуваче­н­ням у приналежності до антирад. організації «Київ. обл. центр дії» (див. «Київського обласного центру дії» Справа), на засі­дан­нях комісії головував І. Черкась­кий. Секр. другого складу: С. Іва­ницький-Василенко (1920–22), Л. Окіншевич (1922–30), В. Гриш­ко (1930–34). Спочатку всі спів­роб. працювали на оплачуваних штат. посадах, від 1922 — ли­ше С. Іваницький-Василенко та Л. Окін­шевич, а від 1930 — В. Гриш­ко. На засі­да­н­нях комісії (загалом — понад 300) обговорювали наук. доповіді її спів­робітників (здебільшого текс­ти майбут­ніх публікацій), окремі мето­дологічні про­блеми, звіти про від­рядже­н­ня, практичні пита­н­ня організації наук. досліджень. Осн. напрямом наук. діяльності першого складу комісії (1919–20) ви­значено під­готовку до друку першоджерел укр. права (Статуту Великого князівства Литовського вид. 1588, документів укр. козац. судів 17–18 ст. тощо), другий склад комісії, не припиняючи роботу з ви­да­н­ня першо­джерел, надавав пере­вагу працям аналіт. характеру. Офіц. орган — «Праці Комісії для ви­учу­ва­н­ня історії західньо-руського та вкраїнського права» (1925–30). Загалом під­готовлено 8, але ви­дано лише 7 вип., причому наклад остан­нього знищено з ідеол. міркувань. Крім того, комісія під­готувала й видала «Матеріали до історії українського права» (1-й том) за ред. М. Васи­ленка, опублікувала низку праць у «Записках Соціально-економічного від­ділу ВУАН», ж. «Укра­їна», ін. академ. (пере­важно юві­лей.) збірниках, фахових юрид. ж. «Вісник радянської юстиції» та «Червоне право». Заг. творча спадщина комісії складає бл. 180 праць, серед них найвагоміші — роз­відки М. Василенка «Кремінецький ліцей і Університет св. Володимира» (1923), «Як ска­совано Литовського статута» (1926), «Кон­ституція Пилипа Ор­лика» (1929); цикл статей М. Мак­симейка про Руську прав­ду (1926–29); нариси М. Слабченка з правових питань Запороз. Січі (1927–29); моно­графія Л. Окіншевича «Центральні уста­нови України-Геть­манщини XVII–XVIII ст.» (1929–30); моно­графія І. Черкаського «Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI–XVIII ст.» (1928); праця І. Балінського «Нариси з історії феодалізму та фе­одального права в Польщі, Литві та на Україні» (1926); дослідж. С. Іваницького-Василен­ка «Закон про опіку над недолітками в джерелах Магдебур­зького права й Геть­манщини» (1925). Ґрунтовні здобутки мала комісія у галузі юрид. архео­графії. У 1-му т. «Матеріалів до історії українського права» опубл. ві­домі памʼятки вітчизн. права «Суд і роз­права в правах малоросійських», «Процес краткий приказний», «Ін­струкція судам Данила Апостола», в ін. вид. — окремі акти періоду Геть­манщини, матеріали з історії Києва і Чернігівщини й ін. документи. М. Василенко і В. Романовський під­готували також 2-й т. «Матеріалів...» (містив грамоти про на­да­н­ня Маґдебур. права укр. містам), однак на стадії друку його публікацію заборонено. Від поч. 1930-х рр. комісія працювала в умовах по­стій. тиску з боку влад. структур, що вимагали від науковців методол. пере­орієнтації і роз­горта­н­ня критики й самокритики своєї поперед. роботи, праці істор.-юрид. характеру майже не публікували. Нереалізов. залишилися задуми про ви­да­н­ня багатотом. корпусу памʼяток укр. права (пропозиція М. Слабченка), курсу з історії укр. права (О. Малиновського), нарисів з історії дослідж. укр. права (незакінчена праця М. Ва­силенка), «Словника української юридичної старовини», матеріали до якого збирали під керівництвом І. Черкаського від 1925 (з часом втрачені) та ін. Комісію ліквідовано 1934 у звʼязку з реорганізацією ВУАН; її працівники уві­йшли до складу Кабінету рад. будівництва і права при Президії ВУАН, який через кілька місяців теж припинив існува­н­ня. У подальшому діяльність комісії неодноразово оцінювали як ідеологічно ворожу і науково без­плідну, кількох її колиш. спів­роб. ре­пре­совано. На­прикінці 1950-х рр. роз­почато персон. реабілітацію ре­прес. спів­роб., у 1990-х рр. цю роботу завершено.

Літ.: див. Комісія для ви­вче­н­ня радян­ського права і будівництва ВУАН.

І. Б. Усенко

Завантажити статтю