Комісія історії українського права ВУАН

КОМІ́СІЯ ІСТО́РІЇ УКРАЇ́НСЬКОГО ПРА́ВА ВУАН Засн. 1919 з ініціативи Ф. Тарановського (який її і очолив) як Постійна комісія по виучуванню зх.-руського та укр. права УАН, від 1931 – К. і. у. п. ВУАН. Окрім Ф. Тарановського, до першого складу комісії входили Д. Багалій, О. Левицький, Б. Кістяківський, А. Кримський, С. Гогель, В. Модзалевський, І. Каманін, (керівничий над працями) та В. Новицький (секр.). Від липня 1919 комісія фактично перестала засідати, у травні 1920 офіційно припинила діяльність. Від липня 1920 її очолював М. Василенко. Завдяки його зусиллям у січні 1921 комісія відновила регулярні засідання, які продовжувалися до травня 1933. До другого складу комісії в різні роки входили О. Малиновський (1926–32), О. Слабченко (1926–30), М. Максимейко (від 1925), В. Щербина (1920–24), С. Іваницький-Василенко (1920–33), Л. Окіншевич (1921–33), І. Черкаський (1921–33), І. Балінський (1921–27), С. Борисенок (1922–34), Г. Попов (1922–30), О. Добров (1925–31), В. Новицький (1925–32), М. Тищенко (1925–33), О. Юрченко (1926–31), В. Романовський (1926–31), В. Барвінський (1926–30), В. Отамановський (1926–30), В. Гришко (1928–34). Також у комісії працювали П. Бонташ (1920–23), І. Мінаков (1921–24), П. Смирнов (1921), О. Орищенко (1923–24), М. Маслеників (1923–24), Є. Шманкевич (1925–27); на правах асп., а згодом н. с., – П. Сосенко (1926–33). У вересні 1923 – листопаді 1924, під час перебування М. Василенка під вартою у зв’язку зі звинуваченням у приналежності до антирад. організації «Київ. обл. центр дії» (див. «Київського обласного центру дії» Справа), на засіданнях комісії головував І. Черкаський. Секр. другого складу: С. Іваницький-Василенко (1920–22), Л. Окіншевич (1922–30), В. Гришко (1930–34). Спочатку всі співроб. працювали на оплачуваних штат. посадах, від 1922 – лише С. Іваницький-Василенко та Л. Окіншевич, а від 1930 – В. Гришко. На засіданнях комісії (загалом – понад 300) обговорювали наук. доповіді її співробітників (здебільшого тексти майбутніх публікацій), окремі методологічні проблеми, звіти про відрядження, практичні питання організації наук. досліджень. Осн. напрямом наук. діяльності першого складу комісії (1919–20) визначено підготовку до друку першоджерел укр. права (Статуту Великого князівства Литовського вид. 1588, документів укр. козац. судів 17–18 ст. тощо), другий склад комісії, не припиняючи роботу з видання першоджерел, надавав перевагу працям аналіт. характеру. Офіц. орган – «Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права» (1925–30). Загалом підготовлено 8, але видано лише 7 вип., причому наклад останнього знищено з ідеол. міркувань. Крім того, комісія підготувала й видала «Матеріали до історії українського права» (1-й том) за ред. М. Василенка, опублікувала низку праць у «Записках Соціально-економічного відділу ВУАН», ж. «Україна», ін. академ. (переважно ювілей.) збірниках, фахових юрид. ж. «Вісник радянської юстиції» та «Червоне право». Заг. творча спадщина комісії складає бл. 180 праць, серед них найвагоміші – розвідки М. Василенка «Кремінецький ліцей і Університет св. Володимира» (1923), «Як скасовано Литовського статута» (1926), «Конституція Пилипа Орлика» (1929); цикл статей М. Максимейка про Руську правду (1926–29); нариси М. Слабченка з правових питань Запороз. Січі (1927–29); монографія Л. Окіншевича «Центральні установи України-Гетьманщини XVII–XVIII ст.» (1929–30); монографія І. Черкаського «Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI–XVIII ст.» (1928); праця І. Балінського «Нариси з історії феодалізму та феодального права в Польщі, Литві та на Україні» (1926); дослідж. С. Іваницького-Василенка «Закон про опіку над недолітками в джерелах Магдебурзького права й Гетьманщини» (1925). Ґрунтовні здобутки мала комісія у галузі юрид. археографії. У 1-му т. «Матеріалів до історії українського права» опубл. відомі пам’ятки вітчизн. права «Суд і розправа в правах малоросійських», «Процес краткий приказний», «Інструкція судам Данила Апостола», в ін. вид. – окремі акти періоду Гетьманщини, матеріали з історії Києва і Чернігівщини й ін. документи. М. Василенко і В. Романовський підготували також 2-й т. «Матеріалів...» (містив грамоти про надання Маґдебур. права укр. містам), однак на стадії друку його публікацію заборонено. Від поч. 1930-х рр. комісія працювала в умовах постій. тиску з боку влад. структур, що вимагали від науковців методол. переорієнтації і розгортання критики й самокритики своєї поперед. роботи, праці істор.-юрид. характеру майже не публікували. Нереалізов. залишилися задуми про видання багатотом. корпусу пам’яток укр. права (пропозиція М. Слабченка), курсу з історії укр. права (О. Малиновського), нарисів з історії дослідж. укр. права (незакінчена праця М. Василенка), «Словника української юридичної старовини», матеріали до якого збирали під керівництвом І. Черкаського від 1925 (з часом втрачені) та ін. Комісію ліквідовано 1934 у зв’язку з реорганізацією ВУАН; її працівники увійшли до складу Кабінету рад. будівництва і права при Президії ВУАН, який через кілька місяців теж припинив існування. У подальшому діяльність комісії неодноразово оцінювали як ідеологічно ворожу і науково безплідну, кількох її колиш. співроб. репресовано. Наприкінці 1950-х рр. розпочато персон. реабілітацію репрес. співроб., у 1990-х рр. цю роботу завершено.