МАДЛЕ́Н — культурна традиція кінця пізнього палеоліту Європи. Ви­окремлена на­прикінці 1860-х рр. і на­звана за матеріалами роз­копок печери Ла-Мадлен у Фран­ції. Згодом її аналоги виявлено по всій Європі: від Португалії і Франції на Зх. до бас. р. Дон і Пере­дкавказ­зя на Сх. Числен­ні памʼятки мадлен. типу в Україні остан. часом ві­домі під на­звою епіграветт. Техніка обробле­н­ня кременю типова для пізнього палеоліту (призматичні нуклеуси для пластин, кінцеві скребачки, різноманітні різці на пластинах). Ви­значал. виробами є вкладні до наконечників списів у ви­гляді кремʼяних мікропластинок та мікровістер з притупленим краєм. Мистецтву М. Зх. Європи властива реалістичність зображень (печери Альтаміра, Ляско), натомість для епі­гравет­ту України притаман­не схемат. мистецтво, яскраві приклади якого дали стоянка Мізин, Кирилівська стоянка, Гін­цівська стоянка. До епі­гравет­ту належить пере­важна більшість пізньопалеоліт. стоянок України, що датуються часом від 18 до 12 тис. р. тому (Мізин, Межиріч, Добраничівка, Гінцівська стоянка, Амвросіївська стоянка і кістко­вище бізонів, Велика Акаржа та ін.). Фауніст. рештки свідчать, що епі­граветт. мисливці полювали на великих ссавців холодних прильодовик. степів та лісо-степів — мамонтів, бізонів, пн. оленів, коней. Ві­домі 4 осн. версії походже­н­ня Епі­гравет­ту України: від власне Гравет­ту, від віл­лендорф.-костенків. культури або Сх. Гравет­ту, від Орінʼя­ку Сх. Європи, від усіх зга­даних культур. спільнот.