КИ́ЇВЩИНА — край на пів­ночі України, у басейні Дніпра, пере­важно на Прав­обереж­жі. У наш час територія Київщини поділено між Київською областю, частково Черкаською областю, Він­ницькою областю та Житомирською областю. Площа близько 50 тис. км2, населе­н­ня близько 6,2 млн осіб. На Захід межує з Волин­ню, на Пів­ніч — з Білорус­сю та Чернігівщиною, на Схід — з Полтавщиною, на Пів­день — з Одещиною, на Пів­ден­ний Захід — з Поді­л­лям. У фізико-гео­графічному від­ношен­ні пів­нічна частина лежить у зоні змішаних лісів, пів­ден­на — Лісо­степу. У гео­структурному від­ношен­ні територія приурочена до Українського щита. Абсолютні висоти Придні­провської височини сягають 300 м. У її східній частині виділяються Канівські гори. Є родовища всіх ві­домих металічних корисних копалин, будівельних матеріалів, а також дорогоцін­ного камі­н­ня, зокрема алмазів, топазів та бурштину. Значні лісові ресурси. Ката­строфа на Чорнобильській атомній електро­станції за­вдала великої шкоди природним багатствам краю, особливо рекреаційним, лісовим і ґрунтовим.

У 6–8 ст. територія сучасного Київщини була заселена протоукраїнськими племенами древлян і полян. На початок 9 ст. на цих землях утворилося Київське князівство, яке згодом обʼ­єд­нало величезні території Київської держави, що стала у 12 ст. могутньою країною Європи. Саме в Київському літописі (1187) вперше згадується і назва Україна, що по­значала Пере­яславську, Київську і Чернігівську землі. У 2-й половина 15 ст. Київщина — воєводство Литви, а від 1569 — Польщі. За Андрусівським договором 1667 невелика частина Київщини з Києвом попала під зверх­ність Москви. У 17–18 ст. Пів­ден­на Київщина була ареною антипольських заворушень, 1768 на Київщині роз­горталися основні події Коліївщини. Після поділу Польщі 1793 більша частина Київщини стала Київською губернією у складі Російської імперії, а західна її частина уві­йшла до Волинської губернії.

З Київщини походять ви­значні державні діячі Б. Хмельницький, І. Виговський, І. Мазепа, народні ватажки І. Гонта, М. Залізняк, поет Т. Шевченко, письмен­ники І. Нечуй-Левицький, М. Старицький, М. Рильський, Г. Косинка, М. Драй-Хмара, П. Филипович, Л. Костенко, І. Драч, А. Малишко, М. Терещенко, спів­аки С. Гулак-Артемовський, І. Козловський, М. Донець, церковні діячі Д. Туптало, Полікарп (Сікорський), Никанор (Бурчак-Абрамович), малярі К. Білокур, І. Падалка, І. Їжакевич, композитори К. Стеценко, О. Кошиць, історик В. Антонович, лікар-патофізіолог О. Богомолець та ін.