Матвіївка (місцевість)

Визначення і загальна характеристика

МАТВІ́ЇВКА  — історична місцевість, мікрорайон у Центральному районі Миколаєва, колишнє селище міського типу Миколаївської міськради. Знаходиться на лівому березі Південного Бугу (на правому — мікрорайон Варварівка), по обидва боки Кугаєвої балки, у пн.-зх. частині Миколаєва. Сусідні мікрорайони: Тернівка, Північний, Соляні та Темвод. Уздовж узбережжя тягнеться вул. Силікатна (найбільша у М.). Є також вул. Матвіївська та Козака Матвія. На Пн. мікрорайон прилягає до земель Баловнен. сільс. ради Новоодес. р-ну Микол. обл., де за 2 км розташ. «Миколаїв» Міжнародний аеропорт. Охороняється Баловно-Матвіїв. ліс. урочище (565 га), де ростуть сосни, осики, тополі, в’язи, шовковиці, граби, верби, маслинки, черемха, шипшина, скумпія, бузина, глід, гледичія, робінія. Пл. мікрорайону бл. 8 км². Побл. М. виявлено залишки поселень катакомб. культури (Матвіївка-1, -2, -3; доба бронзи) та скіф. часів. У цій місцевості містилася козац. станиця Червона Слобода, що спочатку входила до Бугогардів. паланки, а потім — до Бузького козац. війська. За нар. переказами, навесні довкола зацвітали макові поля, а восени у Кугаєвій балці червоніли кетяги калини. Існує легенда й про те, що тутешні козаки носили переважно шапки з червоними шликами. Як село з сучас. назвою вперше згадується у писем. джерелах 1778. Відтоді до 1920 — у складі Херсон., 1920–22 — Микол. пов.; 1796–1802 — Новорос., 1802–03, 1920–22 — Микол., 1803–1920 — Херсон., 1922–25 — Одес. губ. У 19 — на поч. 20 ст. село підпорядковувалося Гур’їв. волості. Матвіїв. селяни займалися вирощуванням зерн. культур і садівництвом. У 2-й пол. 19 ст. відкрито земську школу. 1886 було 366 дворів, мешкали 2108 осіб; 1916 — відповідно 482 і 2783; 1920 — 549 і 3085. У 1914 зведено церкву святих апостолів Петра і Павла (за наказом парт. керівництва використовували як клуб, спортзал, склад і пункт прийому склотари та вторин. сировини; нині діє реліг. громада УПЦ МП). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Микол. округи; 1932–37 — Одес., від 1937 — Микол. обл. 1926 проживали 2626, 1936 — 3027 осіб. Заможні селяни чинили опір встановленню більшов. влади та проведенню примус. колективізації. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 10 серпня 1941 до 27 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. За участь у підпіл. русі нацисти розстріляли декількох матвіївчан. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 520 осіб, з них 211 загинули. 1959 мешкали 2887, 1970 — 2230, 1990 — 6,5 тис. осіб. 1974–2001 працював завод силікат. матеріалів. У рад. період М. неодноразово перепідпорядковували, зокрема вона входила до Микол. міськради (остаточно до її складу віднесена 1973), Микол. і Новоодес. р-нів. Від 1987 — смт. 1996 М. включено у межі Миколаєва. У М. — заг.-осв. школа № 24, дитсадок № 99; лікар. амбулаторія № 5. При Матвіїв. Будинку культури функціонує 10 клуб. формувань, зокрема й нар. хор. колектив «Червоняночка». При Матвіїв. філії № 21 Микол. центр. б-ки ім. М. Кропивницького засн. краєзн. музей. Протягом остан. десятиліть організовано 2 протестант. громади. Встановлено меморіал воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — геолог, академік НАНУ І. Чебаненко та хімік Є. Скобець.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю