Медична статистика

Визначення і загальна характеристика

МЕДИ́ЧНА СТАТИ́СТИКА — галузь статистики, що ви­вчає кількісні та якісні характеристики здоровʼя населе­н­ня, роз­витку системи охорони здоровʼя держави, ви­значає вплив на них соціально-економічних, медико-біо­логічних та інших факторів, а також об­ґрунтовує викори­ста­н­ня різноманітних статистичних методів для обробле­н­ня та аналізу результатів медичних досліджень (клінічних, екс­периментальних, епідеміологічних, гігієнічних, медико-соціальних). У М. с. ви­окремлюють статистику здоровʼя насел., статистику охорони здоровʼя та статистику клінічну (біо­статистику). Перша ви­вчає кількісні та якісні характеристики стану здоровʼя насел. загалом та окремих його груп (дітей, дорослих, вагітних тощо), а також вплив на нього різноманіт. чин­ників (соц.-екон., екол., мед.-біол. та ін.). Обʼ­єд­нує демогр. статистику, статистику захворюваності, статистику інвалідності та статистику фіз. роз­витку. Статистика охорони здоровʼя досліджує кількісні та якісні характеристики ресурсів системи охорони здоровʼя держави (кількість закладів охорони здоровʼя та їхня потужність, кількість лікарів за кожним фахом тощо) та аналіз ефективності (соц., екон., мед.) діяльності системи охорони здо­­ровʼя. Статистика клінічна ви­вчає кількісні та якісні характеристики видової діяльності організму людини (вміст різноманіт. макро- та мікро­елементів у крові, сечі або ін. біол. рідинах, чисельність клітин крові тощо) під час різноманіт. фізіол. (вагітність) та патол. (кома, хвороба, пере­охолодже­н­ня тощо) станів організму. Теор. основи М. с. складають: заг. діалектика, економіка, медицина, заг. теорія статистики. Роз­виток М. с. повʼязують зі становле­н­ням заг. статистики та демогр. статистики зокрема. Уперше реєстрацію випадків смерті за­проваджено у 16 ст. в Англії. Проте збира­н­ня кількіс. даних було недосконалим і часто мало вибірк. характер. Одним із перших прикладів викори­ста­н­ня статист. методу в медицині вважають наук. працю італ. лікаря Санторіо «De statica medicina» («Про статистичну медицину», 1614), де зроблено спробу вина­йти спосіб встановле­н­ня норми та патології роз­витку організму. Термін «статистика» за­пропонував нім. учений Ґ. Ахенваль, який 1746 почав викладати в Марбурз. та Ґет­тінґен. університетах (обидва — Німеч­чина) однойм. дисципліну. У той час термін повʼязували з цифр. інформацією про стан держави, її тер., насел. тощо. У близькому до сучас. ро­зумі­н­ня статистику роз­глядали пред­ставники «школи політ. арифметиків», засн. англ. ученими Дж. Ґраунтом та В. Петті. В їхніх працях роз­крито два осн. її напрями: демогр. у Д. Ґраунта (зробив спробу побудувати таблиці смертності стаціонар. насел.) та соц.-екон. у В. Петті. Роз­витку теорії статистики сприяли від­кри­т­тя європ. науковців Я. Бернул­лі, А. Кетле, Ф. Ґальтона, К. Пірсона. Ф. Ґальтон цікавився про­блемами спадковості, для аналізу якої використовував статист. методики. Ним уперше введено поня­т­тя «біо­метрія» (1889). Ф. Ґальтон та К. Пірсон зробили знач. внесок у роз­виток теорії кореляції. Серед укр. дослідників від­значають С. Ігумнова, О. Корчака-Чепурківського, С. Томіліна, А. Меркова, Е. Кагана, І. Овсієнко, К. Дупленко, Л. Лєкарева, Л. Камінського, Ю. Вороненка. Важливе значе­н­ня для становле­н­ня та роз­витку М. с. в Україні мали перші під­ручники: «Рабочая медицинская статистика» Е. Кагана (1923), «Общая теория санитарной статистики» А. Меркова (1935), «Практикум по санитарной статистике» Л. Абрамовича, М. Камінського та П. Петрова (1940; усі — Харків), «Обработка клинических и лабораторных дан­­ных (применение статистики в на­учной и практической работе врача)» Л. Камінського (Ленин­град, 1959; 1964). Термін «М. с.» нині набув знач. пошире­н­ня, хоча раніше частіше вживали поня­т­тя «сан. статистика». 1899 нім. учений Г. Дункер за­пропонував термін «варіац. статистика», що від­ображав сукупність матем.-статист. методів у біол. дослідж. Згодом учені робили спроби ввести в практику ін. назви предмета: «статист. методи в біо­логії» (Н. Бейлі, 1959), «біол. статистика» (П. Рокицький, 1964), «біо­метричні методи» (В. Урбах, 1964) та ін. Усі статист. методи біол. дослідж. зна­йшли своє викори­ста­н­ня і у медицині. На поч. 1990-х рр. групою учених із Університету Мак-Мастера (м. Гамільтон, провінція Онтаріо, Канада) за­пропоновано термін «доказова медицина». Важливу роль у її становлен­ні ві­діграло Між­нар. Кокранів. спів­робітництво, що за­ймається аналізом рандомізов. клін. дослідж. Організацію на­звано на честь британ. епідеміо­лога А. Кокрана, який за­пропонував створювати наук. мед. огляди на основі систематизов. збира­н­ня та аналізу фактів і регулярно поповнювати їх новими даними. Доказова медицина як наук. напрям стрімко роз­вивається в ос­тан­ні десятилі­т­тя, хоча й досі тривають дис­кусії щодо ви­значе­н­ня самого терміна. Зрештою, біо­статистика та епідеміологія є осн. методол. інструментами отрима­н­ня мед. знань, засн. на доказах. В Україні М. с. викладають у вищих мед. навч. закладах як один із роз­ділів навч. дисциплін «Соц. медицина та організація охорони здоровʼя» і «Громад. здоровʼя». 2001 створ. єдину в державі каф. М. с. у Нац. мед. академії післядиплом. освіти (Київ). Від­повід­но до Класифікатора професій існує професія лікар-статистик (для фахівців з вищою освітою або тих, хто закін. навч. заклади 3–4 рівня акредитації) та статистик медичний (для фахівців із серед. спец. освітою або випускників навч. закладів 1–2 рівня акредитації). Всього в Україні працює бл. 900 лікарів-статистиків та понад 4000 статистиків медичних. Мед.-статист. інформація є важливою складовою інформ. забезпече­н­ня упр. системою охорони здоровʼя, її збирає, узагальнює та аналізує мед.-статист. служба, перші докум. ві­домості про діяльність якої в Україні належать до 1920, коли спец. наказом пере­глянуто всі поперед­ні ріше­н­ня щодо структури та функцій мед.-статист. служби Нар. комісаріату охорони здо­ровʼя УСРР, встановлено порядок роботи від­повід. під­роз­ділів, затв. форми статист. облік. та звіт. документації, плани та про­грами викона­н­ня окремих робіт. Від­тоді почалися регулярні дослідж. та публікації статист. звітів щодо діяльності закладів охорони здоровʼя, а також захворюваності та смертності насел. Нині в Україні функціонує добре організована та чітко структурована, побудована за ієрархіч. принципом служба М. с., яку очолює Центр мед. статистики МОЗ України (Київ), що координує збира­н­ня, обробле­н­ня та аналіз статист. інформації про стан здоровʼя, на­да­н­ня мед. допомоги насел., ресурси охорони здоровʼя та їх викори­ста­н­ня, узагальнює зі­брану мед.-статист. інформацію, оприлюднює її у ви­гляді статист. довід­ників (паперових та електрон.). У всіх областях України та Києві є обл. (міський) інформ.-аналіт. центр М. с., а в кожному закладі охорони здоровʼя — інформ.-аналіт. від­діл, де збирають та аналізують мед.-статист. інформацію. 2008 в Україні за­проваджено збира­н­ня статист. інформації від усіх закладів охорони здоровʼя, не залежно від ві­домчої під­порядкованості та форми власності. Обробле­н­ня інформації здійснюють в автоматизов. режимі за допомогою приклад. про­грами «Мед­стат». В остан­ні роки в Україні, як і в більшості країн Європи, роз­роб­ляють систему електрон. охорони здоровʼя (e-health), складовою частиною якої має бути електрон. реєстр пацієнтів, що завершить пере­хід від паперових до електрон. носіїв інформації для під­вище­н­ня якості обробле­н­ня та достовірності мед.-статист. даних. Для аналіт. роботи із мед.-статист. інформацією можна використовувати стандартні про­грами обробле­н­ня статист. даних, що містять більшість сертифіков. про­грам. засобів для персонал. компʼюте­рів. Окрім того, для статист. аналізу мед. даних широко за­стосовують різноманітні про­грамні засоби заг. та спец. при­значе­н­ня: Sta­­tistica, SAS, SPSS, STATA, Medcalc, зокрема з вільним до­ступом — EZR (Easy R), що до­зволяють реалізувати як рутин­ні статист. методи, так і най­складніші матем.-статист. методики.

Літ.: Гланц C. Медико-биологическая статистика / Пер. с англ. Москва, 1998; J. M. Bland. An Introduction to Medical Statistics. 3rd ed. 2000; Столяров Г. С., Вороненко Ю. В., Голубчиков М. В. Статистика охорони здоровʼя: Під­руч. К., 2002; B. R. Kirkwood, J. A. C. Sterne. Essential Medical Statistics. 2nd ed. 2003; M. J. Campbell, D. Machin, S. J. Walters. Medical Statistics: A Textbook for the Health Sciences. 4th ed. 2007; Біо­статистика. К., 2009; Морра Імас Л. Дж., Ріст Р. К. Шлях до результатів: планува­н­ня та проведе­н­ня ефективних оцінювань роз­вит­ку / Пер. з англ. К., 2015.

М. В. Голубчиков, Н. М. Орлова

Завантажити статтю