Клов
КЛОВ — історична місцевість, урочище в Печерському районі Києва. Знаходиться у північно-західній частині Печерського плато (сучасні Кловський узвіз, вул. І. Марʼяненка, І. Мечникова, П. Орлика, О. Богомольця, Банкова та ін.). Назва повʼязана з найбільшим (близько 3,2 км) притоком р. Либідь — струмком Клов, який на початку 20 ст. взято в колектор (до забудови багатоповерхівками в 1960-х роках поблизу Кріпосного провулка можна було побачити витік). Клов протікає улоговиною Кловського узвозу, вздовж вул. І. Мечникова й Еспланадна, під Національним спортивним комплексом «Олімпійський» і Троїцькою площею та вул. Фізкультури, має 2 притоки — Кловиця та Хрещатик. У другій половині 11 ст. Стефан, колишній ігумен Печерського монастиря, заснував тут обитель із мурованою церквою на честь чуда Богородиці у Влахернському храмі в Константинополі. 1096 вона зазнала нападу половців, 1240 — монголо-татар. У Кловському монастирі був похований князь Давид Ігорович (1112). Завдяки дослідженням П. Толочка (1963) й І. Мовчана (1974–75) встановлено, що вже до 15 ст. храм розібрано повністю (не зберігся навіть фундамент). Місцевість до 18 ст. належала Києво-Печерській лаврі. 1752–56 зведено Кловський палац (нині вул. П. Орлика, № 8), який (з перебудовами) зберігся до нашого часу. Від 1869 до 1920-х років вул. П. Орлика мала назву Елизаветинська. На ній (№ 1/15) також збереглася памʼятка національного значення — колишній особняк М. Ковалевського (1911–13, архітектор П. Альошин). Раніше існували Кловські бульвар (нині вул. І. Мечникова), вулиця (нині С. Гусовського) і провулок (нині у складі Кловського узвозу). 1989 у цій місцевості відкрито станцію метро «Кловська» (до 1993 — І. Мечникова; архітектори М. Соляник, А. Крушинський, Л. Качалова, О. Черевко).