Патологія соціальна

ПАТОЛО́ГІЯ СОЦІА́ЛЬНА — поведінка, умови діяльності або соціальні структури, що мають від­хиле­н­ня від норм, цін­ностей і функціонува­н­ня су­спільства або які вважають шкідливими для них. Вона символізує соціальні про­блеми, дис­функції, збої в су­спільстві, перед­бачає дії чи явища, що виходять за межі соціально прийнятного або бажаного. П. с. є багатовимірною концепцією, її досліджують у контекс­ті різних соціальних наук, кожна з яких забезпечує унікальні пер­спективи та під­ходи до аналізу та виріше­н­ня соціальних про­блем. Соціологія ви­вчає П. с. аналізуючи соціальні причини і наслідки девіантної поведінки. Її дис­функціональні прояви формуються у су­спільстві під впливом різних видів нерівностей, культурних норм, ін­ституційних механізмів, динаміки влади. При цьому соціологи під­креслюють взаємозвʼязок між індивідами та їхнім соціальним оточе­н­ням і наголошують на ролі соціальних структур, процесів соціалізації та соціальних взаємодій. Кримінологія досліджує П. с. саме у контекс­ті злочинності та кримінальної поведінки, психологія — під­креслюючи роль індивідуальних чин­ників, що сприяють роз­витку психічних роз­ладів, поведінкових про­блем і дезадаптивної поведінки, антропологія — як різні су­спільства та культури ро­зуміють П. с. та реагують на її прояви, а також як культурні норми та практики впливають на соціальну поведінку. Серед теорій П. с. ви­окремлюють теорію від­хиле­н­ня від норм у су­спільстві, що спричиняють небажані наслідки. У цьому випадку провину за таку поведінку покладають на самих акторів. Приклади цих від­хилень — злочин­ність, наркоманія, алкоголізм, безробіття, насильство тощо. Інша теорія П. с. — теорія девіації, яка стверджує, що від­хиле­н­ня від нормативної поведінки є результатом соціальних взаємодій і конфліктів між різними групами. Девіантна поведінка може бути зумовлена низкою факторів, серед яких — соціальна нерівність, недо­статня соціалізація, брак можливостей для реалізації. П. с. виникає внаслідок не­вдалих стратегій адаптації людей до соціальних умов. Стресові фактори (бідність, без­робі­т­тя, насильство, дискримінація) можуть спричиняти негативні впливи на індивіда і призводити до П. с. Ще одна теорія П. с. — теорія етикетува­н­ня, прихильники якої вважають, що П. с. виникає у результаті етикетува­н­ня і маркува­н­ня осіб як «від­хильників» або «асоціальних елементів». Люди, які отримали такі маркери від оточе­н­ня, можуть прийняти ці ролі і вести себе від­повід­но. Інша теорія П. с. — системний під­хід, у якому акцентують увагу на соціальних системах і структурах, що сприяють виникнен­ню П. с. Дослідники роз­глядають соціальні про­блеми як результат дис­функцій або не­збалансованості в системі та прагнуть змінити соціальні умови для покраще­н­ня ситуації. Впродовж історії роз­витку досліджень у галузі П. с. від­бувалася певна зміна фокусу: у 19 ст. більшу увагу приділяли ви­вчен­ню соціальних про­блем та асоціальної поведінки як окремих явищ, причин і наслідків проявів П. с., а також їхній класифікації та опису; у 20 ст. — ви­вчен­ню взаємозвʼязків між соціальними факторами та ро­зумін­ню соціальних систем загалом, взаємодії між структурою су­спільства і діями індивідів. Дослідже­н­ня П. с. повʼязували з аналізом соціального контекс­ту і впливу соціальних умов на індивідів. Зро­стала усві­домленість того, що П. с. є не просто результатом індивідуальних вад або аномалій, але також продуктом соціальних умов, системних нерівностей і недоліків у су­спільстві. Більшу увагу приділяли соціальній справедливості та не­справедливості, політичним, економічним, культурним факторам, що призводять до П. с. У 21 ст. теоретичне поле П. с. ви­йшло за межі класичних теорій. Нові під­ходи враховують більш складну і багато­гран­ну природу сучасного су­спільства, зокрема глобалізацію, транс­націоналізм, культурні зміни та нові соціальні реалії. Зро­стає роль технологій і медіа, що впливають на П. с., соціальні мережі та нові комунікаційні засоби створюють нові форми взаємодії і широкі можливості для пошире­н­ня асоціальної поведінки та форм П. с. У 21 ст. перед дослідниками П. с. по­стали нові виклики та про­блеми: кібербулінг, залежність від онлайн-ігор і соціальних мереж, кліматична криза, міграційна криза, тероризм тощо. Теорії П. с. враховують ці нові виклики та аналізують їхній вплив на су­спільство. Нині все більше уваги приділяють ви­вчен­ню ґендерних нерівностей, сексуальної орієнтації, етнічної і культурної ідентичності та їхнього впливу на роз­виток нових форм П. с. Еволюція теорій П. с. від­бувається у контекс­ті су­спільства, що дуже швидко транс­формується.

Літ.: Корж К. М. Специфіка означе­н­ня понять «соціальна патологія», «соціальна норма», «соціальне від­хиле­н­ня», «девіантна поведінка» в соціології // Актуал. пробл. соціології, психології, педагогіки. 2014. № 4; D. Fee. Pathology and the Postmodern: Mental Illness As Discourse and Experience Inquiries in Social Construction. London, 2020.

Н. Б. Отрешко

Завантажити статтю