Переяслав-Хмельницький район
Визначення і загальна характеристика
ПЕРЕЯ́СЛАВ-ХМЕЛЬНИ́ЦЬКИЙ РАЙО́Н (до 1943 — Переяславський) — колишній район, що знаходився у східній частині Київської області. Функції райцентру виконувало м. Переяслав (1943–2019 — Переяслав-Хмельницький), що 1975–2020 було обласного значення. П.-Х. р. існував від березня 1923 до липня 2020. Був утворений з Переяславської, Помокельської, Студениківської, Ташанської та Дем’янцівської волостей. 1923–25 — у складі Полтавської, червень–липень 1925 — Київської губерній; 1923–25 — Золотоніської, 1925–30 — Київської округ; від 1932 — Київської обл. 1925 площа р-ну становила 1033,3 квадратних верст, було 28 сільських рад, проживали 78 036 осіб. Жителі потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталінських репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під німецькою окупацією. Понад 8 тис. переяславців загинули на фронтах 2-ї світової війни. На території р-ну відбувалися значні бої, зокрема й під час форсування Дніпра. Тут відзначилися Герої Радянського Союзу Г. Андрющенко, І. Добриков, П. Долбьожкін, М. Єфимцев, А. Каплунов, С. Купріянов, Л. Меньшиков, А. Мірошниченко, М. Морев, П. Назаренко, Р. Новопашин, М. Онучін, В. Орлов, В. Петров, Д. Пєсков, П. Писклов, Д. Потилицин, Н. Приходько, М. Рижов, О. Романенко, М. Скачков, П. Тертишний, М. Тумакшин, В. Ферапонтов, Р. Шаповал, В. Шелест, Б. Якушев та ін. Межі П.-Х. р. неодноразово змінювалися, зокрема 1962–65 до нього належали сільські ради Баришівського р-ну, с-ще Березань (нині місто Броварського р-ну) та 3 сільські ради Березанського р-ну.
У середині 2010-х рр. площа становила 1456 км2, входили Великокаратульська (з селами Мар’янівка, Плескачі), Вовчківська, Виповзька, Гайшинська (з селами Гребля, Чирське), Гланишівська (з с. Довга Гребля), Горбанівська (з с. Чопилки), Дем’янецька (з с. Харківці), Денисівська, Дівичківська (див. Дівички), Єрковецька, Жовтнева (від 2016 — Студениківська; див. Студеники), Ковалинська, Козлівська, Лецьківська (з селами Вінинці, Пологи-Чобітки; див. Лецьки), Мазінська, Малокаратульська (з селами Воскресенське, Травневе), Переяславська, Полого-Вергунівська (з селами Натягайлівка, Перше Травня), Полого-Яненківська (див. Пологи-Яненки), Помоклівська (див. Помоклі), Пристромська (з с. Заострів; див. Пристроми), Світанківська, Сомководолинська (з с. Соснівка), Соснівська, Стовп’язька (з селами Веселе, Гречаники, Кавказ), Строківська, Ташанська (з с. Положаї; див. Ташань), Улянівська (з с. Тарасівка), Хоцьківська, Циблівська (див. Циблі), Шевченківська сільські ради (51 сільський населений пункт). За переписом населення 2001, проживали 36 527 осіб (українців — 96,67 %, росіян — 2,46 %, білорусів — 0,27 %, вірмен — 0,16 %); станом на 1 січня 2020 — 27 019 осіб. 2016 с. Жовтневе перейменовано на Студеники, с. Леніне — на Довга Гребля, с. Радянське — на Соснівка. Мешканці відстоювали європейські цінності під час Помаранчевої революції (2004) та Революції гідності (2013–14), брали участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Сході України.
У листопаді 2017 з Дівичківської, Єрковецької, Ковалинської та Стовп’язької сільських рад утворено Дівичківську сільську громаду (262,7 км2); у жовтні того ж року зі Студениківської, Козлівської, Переяславської, Сомководолинської, Соснівської сільських рад — Студениківську сільську громаду (у червні 2020 до неї зараховано Пристромську і Строківську сільські ради, а також села Семенівка та Леляки Баришівського р-ну; 324,9 км2); у липні 2019 з Ташанської, Виповзької, Горбанівської, Денисівської, Малокаратульської, Полого-Вергунівської, Помоклівської, Улянівської та Шевченківської сільських рад — Ташанську сільську громаду (335,4 км2); у червні 2020 з Циблівської, Лецьківської, Полого-Яненківської, Світанківської та Хоцьківської сільських рад — Циблівську сільську громаду (389,5 км2); тоді ж з Переяслав-Хмельницької міської ради обласного значення та Великокаратульської, Вовчківської, Гайшинської, Гланишівської, Дем’янецької, Мазінської сільських рад — Переяславську міську громаду (261 км2). У липні 2020 усі громади Переяславщини зарахували до Бориспільського р-ну.
П.-Х. р. межував з Бориспільським, Баришівським і Яготинським р-нами Київської обл., Канівським, Золотоніським і Драбівським р-нами Черкаської обл. Лежав у межах Придніпровської низовини. Поверхня — низовинна слабохвиляста (на південному-сході — плоска) лесова (на півдні — алювіальна) рівнина. Траплялися горби та пасма борової тераси, зокрема Хоцький горб, давньоозерні западини, прохідні долини. Корисні копалини: торф, пісок, глина. На території П.-Х. р. – Дніпро (Канівське водосховище) та його притоки Трубіж (з Альтою та Каранню) і Супій. Переважали чорноземи опідзолені та дерново-підзолисті ґрунти, на півдні — чорноземи типові малогумусні, у річкових заплавах — лучні ґрунти, були торфово-болотні ґрунти. 1936 засновано Переяслав-Хмельницьке лісове господарство (Переяславське, Студениківське, Стовп’язьке, Помоклівське та Березанське лісництва, понад 16 тис. га). Основні лісові породи дерев: сосна, вільха, дуб, липа, береза. Території та об’єкти природно-заповідного фонду: загальнодержавного значення — частина Білоозерського національного природного парку (Циблівськa громада), пам’ятка садово-паркового мистецтва Ташанський парк; місцевого — заказники Діброва (створено 1984, 104,2 га), Дубина (1991, 4 га; обидва — Студeниківськa громада), Степовий (2003, 10 га, Тaшaнськa громада; усі — ботанічні), Стовп’язькі краєвиди (2011, 118,2 га, ландшафтний, Дівичківськa громада), пам’ятки природи Вибла могила (1991, 2 га, Студeниківськa громада), Дніпрово-Яненковий вал (5,6 га; обидві — комплексні), Два товариша (0,2 га), Соболева могила (0,3 га), Урочище Гірка (1,1 га; усі — 2005), Дуб кохання, Ташанківський дуб (обидві — 2018; усі — Тaшaнськa громада), Роблена могила (0,3 га, Студeниківськa громада), Три брати (0,5 га, Дівичківськa громада; обидві — 2003; усі — ботанічні), Криниця святого Георгія (2005, гідрологічна, Тaшaнськa громада), заповідні урочища Студениківські дубові насадження (1972, 96 га), Болото в урочищі Солонці (1984, 50 га; обидва — Студeниківськa громада), Крутуха (2005, 9,3 га, Дівичківськa громада).
Агропромисловий комплекс спеціалізувався на переробленні сільськогосподарської продукції, рослинництві зерново-овочевого та тваринництві м’ясо-молочного напрямів. Площа сільськогосподарських угідь становила 95 628,2 га, із них ріллі — 80 375,4 га. Значний внесок у розвиток аграрного сектору та харчової галузі зробив керівник групи компаній «Нива Переяславщини» (с. Переяславське), Герой України О. Мостіпан. Протяжність доріг загального користування становила 393,5 км. Проходила автомагістраль Київ–Черкаси. У с. Переяславське — залізнична станція.
У 1-й половині 2010-х рр. функціонували 28 загальноосвітніх шкіл; 39 Будинків культури та клубів, 41 бібліотека; центральна районна лікарня, 4 дільничні лікарні, 3 амбулаторії, 37 фельдшерських і фельдшерсько-акушерських пунктів. Потреби вірян забезпечували 20 православних і декілька протестантських громад. 1925 засновано г. «Змичка» (від 1991 — «Вісник Переяславщини»). Діяли 247 самодіяльних художніх колективів. Здобули популярність фольклорні ансамблі «Зоряни» (с. Лецьки), «Надвечір’я» (с. Пологи-Чобітки), «Помокляночка» (с. Помоклі), «Червона калина» (с. Вовчків), ансамблі української пісні «Дем’янчанка», «Мальви» (обидва — с. Дем’янці), «Чорнобривці» (с. Гланишів), хор «Дніпрові хвилі» (с. Циблі), театр «Світоч» (с. Світанок) та ін. Поблизу с. Велика Каратуль збереглися залишки Змійових валів, а на його околицях досліджено кургани давньоруського часу; на околицях сіл Мазінки та Харківці виявлено залишки поселень доби бронзи (2 тис. до н. е.), на території с. Помоклі — кургани скіфських часів (6–3 ст. до н. е.) та залишки стародавнього валу, поблизу сіл Циблі, Пристроми і Вовчків — залишки городищ давньоруського часу. Обстежено значну кількість пам’яток трипільської (села Циблі, Веселе, Стовп’яги), зарубинецької та черняхівської культур. Збереглися будинок земської школи у с. Ташань (початок 20 ст.), напівзруйновані Воскресенська церква у с. Воскресенське (1855) та церква св. Іллі у с. Циблі (1861).
Серед видатних уродженців — геолог, академік НАНУ О. Пономаренко (с. Положаї), вчений-генетик, академік НААНУ С. Ковтун (с. Харківці), фахівець у галузі рослинництва, член-кореспондент УААН М. Царенко (с. Помоклі), мовознавець, академік НАПНУ Л. Мацько (с. Переяславське); фахівець у галузі літакобудування А. Батрак (с. Дем’янці), фахівець у галузі технології обчислювально-розв’язуючих приладів і пристроїв В. Вишинський (с. Велика Каратуль), фізики П. Кондратенко, Л. Черняк (обидва — с. Пристроми), фізико-хімік А. Крюков, провізор О. Шпичак (обидва — с. Циблі), фахівець у галузі медичних технологій В. Девко (с. Стовп’яги), фахівець у галузі електронно-променевого плавлення М. Тригуб (с. Єрківці), фахівець у галузі сталезалізобетонних конструкцій О. Лапенко (с. Хоцьки), математик, метеоролог Г. Пірнач (с. Велика Каратуль), геолог І. Дем’яненко (с. Положаї), гірничий інженер С. Ільєнко (с. Студеники), ґрунтознавці А. Зражевський (с. Пологи-Яненки), І. Канівець (с. Вінинці), фахівець у галузі землеробства І. Слюсар (с. Мазінки), агрономи К. Третяк (с. Козлів), Г. Усик (с. Хоцьки), економісти В. Онищенко (с. Циблі), В. Слюсар (с. Мазінки), філософ А. Лой (с. Козлів), історик Н. Мірза-Авакянц (с. Хоцьки), літературознавець, фольклорист В. Тищенко (с. Хмельовик); брати поет, краєзнавець Олег Князенко (с. Велика Каратуль) та поет, перекладач В. Коломієць (с. Вовчків), поет І. Коваленко (с. Лецьки), композитор, фольклорист П. Сениця та його внук письменник, літературознавець М. Луговик-Сениця (с. Дем’янці), поетеса, літературознавець Н. Павлик (с. Пологи-Вергуни), поет, прозаїк, філософ В. Шовкошитний (с. Світанок), прозаїк І. Шпиталь (с. В’юнище); сестри художниці монументального мистецтва Г. Самутіна (заслужений художник України) та С. Самутіна-Болсуновська (с. Ташань), вишивальниця, майстриня декоративного розпису, заслужений майстер народної творчості України М. Буряк (с. Ковалин), скульптор В. Бойко (с. Єрківці), скульптор, графік А. Непорожній (с. Кулябівка), художник театру М. Данько (с. В’юнище); художник, актор, режисер, народний артист України О. Білозуб (с. Стовп’яги), актор, заслужений артист України В. Гриб (с. Вінинці); співачка, народна артистка України Н. Хоменко (с. Хоцьки); майстер з виготовлення музичних інструментів, бандурист Р. Козленко (с. Переяславське); заслужений тренер України (важка атлетика) М. Вакуленко (с. Виповзки); військовики, Герої Радянського Союзу О. Губар (с. Дем’янці), М. Ніколаєнко (с. Пологи-Вергуни), О. Роман (с. Ковалин).
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
