Соломченко Олексій Григорович

СОЛО́МЧЕНКО Олексій Григорович (06. 06. 1920, с. Казимирівка Київського пов. Київської губ., нині Горохове Обухівського р-ну Київської обл. — 07. 05. 2002, м. Косів Івано-Франківської обл.) — мистецтво­знавець. Премія імені Ю. Шкрібляка (1993). Член НСХУ (1964), НСМНМУ (1998). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив керамічний від­діл Одеського художнього училища (1940; викладачі Д. Крайнєв, М. Жук, Є. Буковецький, Г. Тен­нер), Ін­ститут живопису, скульптури і архітектури в Ленін­граді (нині Санкт-Петербург, 1956), аспірантуру Ін­ституту мистецтво­знавства, фольклору та етно­графії АН УРСР (Київ, 1960; викладачі В. Касіян, М. Рильський, Б. Бутник-Сіверський, Я. Затенацький). 1945–62 — директор Косівського училища прикладного мистецтва, від 1962 — викладач, методист, завідувач створеного ним на­вчального музею училища (від 2000 — Ін­ститут прикладного і декоративного мистецтва). Здійснював пошукову, дослідницьку роботу в усіх видах народного мистецтва Гуцульщини — різьбярстві, гончарстві, ткацтві, вишивці, писанкарстві та ін. Зібрав ві­домості про низку народних майстрів Гуцульщини, які творили в 19–20 ст. На основі матеріалів С. документалістами України та ін. країн створено понад 30 фільмів. Автор низки путівників по Прикарпа­т­тю і Гуцульщині, статей з питань народного мистецтва та його творців у журналах «Жовтень», «Народна творчість та етно­графія», «Образотворче мистецтво», «Україна», «Соціалістична культура», «Наука і су­спільство», «Життя і слово» (Торонто, Канада), «Народне мистецтво», «Декоративное искус­ство СССР», «Художествен­ные промыслы» та ЕСУ.