ЧАБАНЕ́НКО Іван Іванович (04(17). 12. 1900, м. Чигирин Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 30. 05. 1972, Київ) — актор, режисер, педагог. Професор (1961). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1948). Закінчив Київський музично-драматичний ін­ститут (1930). Від­тоді — режисер Театру імені М. Заньковецької (Запоріж­жя), 1932–33 — Театру робітничої молоді; 1937–65 — викладач Ін­ституту театрального мистецтва: від 1965 — професор кафедри режисури, 1937–45 та 1961–65 — ректор; водночас 1944–45 — в. о. від­повід­ального редактора газети «Радянське мистецтво»; 1945–56 — за­ступник голови Комітету в справах мистецтв при РМ УРСР, від­повід­альний редактор журналу «Мистецтво»; 1956–61 — за­ступник Міністра культури УРСР (усі — Київ). Серед учнів —С. Вандалковська, В. Веремієнко, А. Галімон, М. Гіляровський, В. Голота, А. Гончар, В. Калашников, О. Комаров, В. Конопацький, О. Король, Т. Литвиненко, В. Небера. Наукові дослідже­н­ня: методика викла­да­н­ня режисури і творчих принципів у режисурі. Основні ви­стави — «Неві­домі солдати» Л. Первомайського, «Вулиця радості» Н. Зархі, «Отел­ло» В. Шек­спіра (усі — 1930–32, Запоріж­жя). Автор пʼєс «Горе намучить, горе і на­учить» (1943), збірника статей «Записки театрального педагога» (К., 1980).