Київський відділ імператорського російського воєнно-історичного товариства

КИ́ЇВСЬКИЙ ВІ́Д­ДІЛ ІМПЕРА́ТОРСЬКОГО РОСІ́ЙСЬКОГО ВОЄ́Н­НО- ІСТОРИ́ЧНОГО ТОВАРИ́СТВА Засн. 1908 з метою ви­вче­н­ня воєн­ної історії, пошире­н­ня воєн­но-істор. знань; сприя­н­ня упорядкуван­ню архівів; збереже­н­ня, від­новле­н­ня й спорудже­н­ня памʼятників; проведе­н­ня археол. дослідж.; заснува­н­ня спеціалізов. музеїв, б-к тощо. Поширював свою діяльність на тер. Київ. військ. округу, до якого входили Київ., Поділ., Волин., Полтав., Харків., Черніг., Курська губ. і Хотин. пов. Бес­сараб. губернії. Перший голова — Київ., Поділ. і Волин. генерал-губернатор В. Сухомлинов, від 1908 — командувач військами Київ. військ. округу генерал від артилерії М. Іванов. Попечитель — Київ., Поділ. і Волин. генерал-губернатор Ф. Трепов, товариші голови — проф. Університету св. Володимира В. Ікон­ников, нач­штабу Київ. військ. округу генерал-лейтенант М. Алексєєв (1908–12), секр. — старший адʼютант штабу Київ. військ. округу під­полковник Б. Стел­лецький (1908–11), згодом — адʼютант генерал-губернатора полковник С. Крейтон. Керівні органи — рада і роз­порядчий комітет. До складу ради входили вчені, військові, культурно-громад. діячі: окруж. генерал-квартир­мейстер штабу Київ. військ. округу В. Драгомиров, нач. 42-ї піхот. дивізії М. Єпанчин, проф. Київ. духов. академії В. Завітневич, проф. Університету св. Володимира Ю. Кулаковський, проф. Ніжин. істор.-філол. ін­ституту В. Ля­скоронський, нач. Київ. окруж. артилер. складу Д. Меньшов, нач. військ. сполучень Київ. військ. округу М. Ходорович, нач. Київ. окруж. інж. упр. Київ. військ. округу генерал-лейтенант К. Холостов. Осн. роботу зосереджено в архів. і бібліотеч. (голова В. Ікон­ников), музей. (В. Драгомиров), буд. (К. Холостов), ревізій. (К. Новогребельський), редакц. (М. Ходорович, від 1911 — М. Наркевич), зйомок і знімків (нач. упр. Київ. військ. топогр. зйомки Ю. Шмідт, від 1910 — нач. 33-ї піхот. дивізії О. Зегелов) комісіях. Значну роботу з виявле­н­ня, реєстрації, аналізу й упорядкува­н­ня військ. архівів здійснила архівна комісія, що зібрала багато документал. матеріалів 15–19 ст. (серед них — універсали геть­манів І. Самойловича й І. Скоропадського) та започаткувала перший на укр. землях воєн­но-істор. архів, у якому зосереджено документи окремих архівів військ. штабів і упр. Київ. військ. округу, а також документи, що стосувалися історії воєн­ної та військ. справи на цій території. Значну роль у роз­роблен­ні теор. і практ. питань військ. архів. справи ві­ді­грав І. Каманін, у комплектуван­ні колекцій писем. памʼяток — Д. Меньшов і адʼютант командувача військ Київ. військ. округу штаб-ротмістр М. Бакулін. Архівна комісія збирала ві­домості про архівні збірки, цінні воєн­но-істор. документи держ., громад. і приват. власності, працювала над покраще­н­ням веде­н­ня архів. справи у Київ. військ. окрузі. Член комісії опублікували низку документів з архіву від­ділу та збірок писем. памʼяток. Музейна комісія роз­робила концепцію музею від­ділу, що стало першою спробою від­образити музей. засобами воєн­ну та військ. історію України. 1910 у приміщен­ні Київ. художньо-пром. і наук. музею від­крито Київський воєн­но-історичний музей. 1910–14 від­діл фінансував роботи з археол. дослідж. давньорус. памʼяток у с. Білогородка (нині Києво-Святошин. р-ну Київ. обл.) під керівництвом В. Хвойки, а також брав участь у роз­копках у Китаєві (пд. форпост стародав. Києва, нині у межах міста), спів­працював з археологами Імператор. археол. комісії та Київ. товариства охорони памʼяток старовини і мистецтва, які досліджували памʼятки воєн­но-істор. значе­н­ня (виконував для них топогр. та інж. плани). Важливий напрям діяльності — охорона нерухомих памʼяток воєн. і військ. історії. Член від­ділу роз­почали ви­вче­н­ня київ. військ. некрополя, взяли участь у ви­значен­ні місця, де від­булася Берестец. битва 1651, та закладен­ні у с. Пляшева (нині Радивилів. р-ну Рівнен. обл.) памʼятника (від 1991 — Свято-Георгіїв. храм-усипальниця, нині у складі Нац. істор.-мемор. заповід­ника «Поле Берестец. битви»), виявляли й фіксували обʼєкти істор.-культур. спадщини, складали кошториси ремонтно-ре­ставрац. робіт, листувалися з місц. адм. установами та власниками памʼяток щодо їхнього обстеже­н­ня й збереже­н­ня; досліджували фортифікац. споруди 14–16 ст., зокрема Судової (Замкової) гори у м. Острог, замку 2-ї пол. 15 ст. у с. Клевань (нині смт Рівнен. р-ну; обидва — Рівнен. обл.). Роз­роблено та ро­зіслано на місця опитувал. листки для збору інформації про рухомі та нерухомі памʼятки краю. Одним із про­грам. зав­дань від­ділу стало зведе­н­ня памʼятників монументал. мистецтва, присвяч. видат. військ. діячам та істор. подіям: роз­роблено проект спорудже­н­ня комплексу памʼятників під на­звою «Історичний шлях», перший з яких — памʼятник св. княгині Ользі — від­крито 1911 (у рад. час знищено, 1996 від­новлено з ін. матеріалу); 1914 на зі­брані кошти на пл. Нікольська (нині Арсенальна) встановлено памʼятник І. Іскрі та В. Кочубею (1919 скульптури знято, на постаменті встановлено гармату на честь учасників більшов. пов­ста­н­ня на заводі «Арсенал»). 1909–14 редакц. комісія видавала «Воен­но-историческій вѣстникъ» (загалом 25 вип.), окремі брошури, картогр. матеріал, памʼятні записки для екс­курсій тощо. Кількість чл. від­ділу не була по­стійною, загалом у його діяльності у різний час брало участь понад 610 осіб. Пере­важну більшість чл. складали військові, а також ві­домі вчені та громадсько-культурні діячі, зокрема дир. Київ. контори Держ. банку Г. Афанасьєв, дир. Київ. художньо-пром. і наук. музею М. Біляшівський, голова Імператор. археол. комісії граф О. Бобринський, нумізмат К. Болсуновський, київ. губернатор О. Гірс, генерал М. Духонін, мистецтво­знавці Г. Павлуцький і А. Прахов, історики Андрій і Микола Стороженки, ректор Університету св. Володимира М. Цитович, проф. Київ. духов. академії М. Петров і Ф. Титов, лікар І. Сікорський, під­приємець і колекціонер Б. Ханенко, арх. П. Гол­ландський і Є. Єрмаков. З поч. 1-ї світової війни діяльність від­ділу майже припинилася, 1917 музейні колекції та частина архіву пере­йшли у власність укр. влади, у рад. час їх роз­поділено між різними установами.

Завантажити статтю