Галузь права

ГА́ЛУЗЬ ПРА́ВА — сукупність від­носно від­окремлених юридичних норм та ін­ститутів, якими регулюється та охороняється певна сфера су­спільних від­носин, що характеризуються якісною своєрідністю та єд­ністю (однорідністю). Галуз. диференціація права ви­значається станом роз­винутості та автономності від­повід. сфери сусп. від­носин і потребою у її правовому опосередковуван­ні. Вона від­биває спів­від­ноше­н­ня стабільності та динамізму у праві, сприяє рухливості його елементів і, водночас, забезпечує стійкість системи права у цілому, спрямовує та організовує роз­виток від­повід. сфер сусп. від­носин. Наявність числен. Г. п. є свідче­н­ням по­глибле­н­ня правового регулюва­н­ня сусп. від­носин і охопле­н­ня ним все нових і нових сторін сусп. та держ. життя. Разом з тим, нарощува­н­ня кількості Г. п. у межах кожної конкрет. системи права свідчить про динамізм роз­витку остан­ньої. Важливими елементами пі­зна­н­ня теорії Г. п. як складової частини теорії права є пита­н­ня їх класифікації, ви­значе­н­ня факторів та шляхів зміни, галуз. диференціації й між­галуз. інтеграції у праві, а також теор.-правового тлумаче­н­ня спів­від­ноше­н­ня Г. п. і галузі законодавства.

Г. п. — одне з гол. понять теорії права і юриспруденції загалом, в основу за­стосува­н­ня якого покладено ро­зумі­н­ня систем. характеру права як такого, широти сфери сусп. від­носин, що регламентуються правовими нормами, та обʼєктив. потреби їхньої диференціації. Під­ставами для ви­окремле­н­ня Г. п. є якісна однорідність певної групи сусп. від­носин, що регулюються правом; обʼєктивність процесу від­окремле­н­ня певної групи правових норм, які регламентують від­повід­ні сусп. від­носини; наявність систем. ознак цієї групи правових норм і структур. складових даної групи норм (поділ на під­галузі, ін­ститути, норми права). Пріоритетне становище Г. п. у системі права ви­значається тим, що вона від­биває осн. закономірності організації врегульов. правом сусп. від­носин і регулює найважливіші, від­носно від­окремлені групи таких від­носин, що ві­ді­грають сут­тєву та необхідну роль в організації сусп. життя. Зокрема, норми права, що регулюють земел. від­носини, утворюють галузь земельного права; характер фінанс. від­носин у державі — фінансового права; шлюбно-сімейні від­носини — сімейного права тощо. Систем. характер права як такого пере­дається і Г. п., що, у свою чергу, поділяються на окремі взаємоповʼязані елементи — під­галузі, ін­ститути та норми права. Така диференціація правових норм усередині кожної Г. п. зумовлена характер. особливостями сусп. від­носин певного виду, що регулюються правовими нормами. На під­ставі за­знач. критеріїв (а також ін. обʼєктив. показників) об­ґрунтовуються різноманітні класифікації Г. п. Так, залежно від загальності сфери правового регулюва­н­ня ви­окремлюють профілюючі, спец. і комплексні Г. п. Профілюючі галузі охоплюють осн. правові режими. До них належать конституційне, цивільне, кримінальне й адміністративне право. Їм від­повід­ають також процесуал. галузі — цивіл.-процесуал., адміністративно-процесуальне і кримінально-процесуальне право, у яких зосереджено гол. (первин­ні) юрид. режими та засоби регулюва­н­ня, що від­значаються чіткою предмет. єд­ністю. У спец. Г. п. правові режими при­стосовані до особл. сфер сусп. життя: земел., фінанс., сімейне, кримінально-виконавче, трудове право тощо. Для комплекс. Г. п. притаман­не по­єд­на­н­ня різнорід. ін­ститутів профілюючих та спец. Г. п.: аграрне, господарське, екологічне, морське, торговельне право тощо. Роз­різнюють також публічне та приватне право. До приватно-правових галузей від­носять цивіл. і сімейне право, до публічно-правових — кон­ституц., кримінал., фінанс. тощо, хоча остан­нім часом критерії від­несе­н­ня Г. п. до приватно-правового чи публічно-правового по-різному тлумачаться в юриспруденції, що потребує при­скіпливого та обережного конкретно-істор. під­ходу. Залежно від спів­від­ноше­н­ня традицій і новацій у Г. п. ви­окремлюють ті галузі, що традиційно існують у системі права (цивіл., кримінал., фінанс.), і ті, що виникли у ході внутрігалуз. диференціації (сімейне та госп., які від­ділилися від цивіл., адм.-процесуал. — від цивіл.-процесуал.) або через пошире­н­ня правового регулюва­н­ня на нові сфери сусп. життя (екол., космічне, ядерне право). Появі нових Г. п. сприяють також по­ступове укрупне­н­ня між­галуз. правових ін­ститутів, що об­умовлює створе­н­ня нової Г. п. на стику кількох наяв. Г. п., та кодифікац. зуси­л­ля законодавців, зокрема створе­н­ня нових кодексів, що унаочнюють формува­н­ня нових Г. п.

Кожному набору Г. п. у межах конкрет. системи права властиві свої соц.-істор. та правові складові (перед­умови). Соц.-істор. складова вказує на те, що даний набір Г. п. у межах істор. мінливої системи права не є сталим, а може змінюватися з плином часу. Виникне­н­ня нових сусп. від­носин та обʼєктив. потреби у їхньому правовому регулюван­ні сприяє появі нових і від­миран­ню (зокрема як це сталося з колгоспним правом) або якіс. транс­формації старих, традиц. Г. п., оновлен­ню їхньої структури та змісту. Правотвор. процес обовʼязково перед­бачає галуз. диференціацію і виникне­н­ня нових внутрі­структур. звʼязків усередині даної системи права. Правова складова галуз. диференціації вказує на специфіку ви­окремле­н­ня Г. п. залежно від типу правової системи, особливостей роз­витку права і законодавства у даний період часу, спів­від­ноше­н­ня до­зволів і заборон у праві, обʼєктивності та узгодженості правових норм тощо. Функціонува­н­ня Г. п. від­значається також роз­межува­н­ням Г. п. — галузь законодавства, обʼєктивно спричиненого різним ро­зумі­н­ням спів­від­ноше­н­ня права та законодавства (не виникає лише у разі ототожне­н­ня права та закону). Однак в його основі лежить принципова від­мін­ність між правовою нормою та правовим актом.

Завантажити статтю