Кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка Національна

КІНОСТУ́ДІЯ ХУДО́ЖНІХ ФІ́ЛЬМІВ ім. О. Довженка Національна Засн. 1928 як Київ. кінофабрика Всеукр. фотокіноупр. (від 1929 — «Українфільм»). Будівля студії споруджена за проектом арх. В. Рикова, від 1939 — Київ. кіностудія худож. фільмів. Під час 2-ї світової війни еваку­йована до Ашґабата. Від 1957 — ім. О. Довженка, від 1993 — сучасна назва. 1928 на екрани ви­йшла перша стрічка, знята на кіностудії, — кінокартина для дітей «Ванька і Месник» (реж. А. Лундін). Того ж року випущено фільми «Ясла» (реж. М. Кауфман), «Одинадцятий» (реж. Дзиґа Вертов). Підпр-во спочатку було під­порядк. Наркомосу УСРР, але 1930 тимчасово пере­йшло до складу Держ. всесоюз. кінофотообʼ­єдн. «Союзкіно» (Москва). Це сут­тєво послабило звʼязок із нац. культурою, зменшило заг. обсяг виробництва фільмів, оскільки галузь повністю залежала від рішень рад. кер-ва. Попри контроль партій. ідеологів, реж. опановували новинки кіноіндустрії, зокрема впровадже­н­ня звуку, створе­н­ня кольор. стрічок. Знято перші звук. фільми студії — «Симфонія Донбасу» (1931, реж. Дзиґа Вертов), «Іван» (1932, реж. О. Довженко); першу укр. кольор. кінокартину — «Сорочинський ярмарок» (1939, реж. М. Екк). У післявоєн­ні роки студія була одним із лідерів кіно­промисловості на теренах СРСР. При ній функціонували творче обʼ­єдн. телефільмів (1966–91), Театр-студія кіноактора (1978 — серед. 1990-х рр.). Від 1987 діє молодіжне обʼ­єдн. «Дебют», метою якого є пошук талановитої молоді для роботи у сфері кіно. На поч. 1990-х рр. знімали стрічки пере­важно на укр. істор. тематику. Однак у 2-й пол. 1990-х рр. студія фактично припинила випуск фільмів, її павіль­йони використовували для зйомок муз. кліпів і телепередач. Від 2000-х рр. частково від­новлено зйомки укр. стрічок, зокрема «Бог­дан-Зиновій Хмельницький» (2006, реж. М. Мащенко), «Молитва за геть­мана Мазепу» (2002, реж. Ю. Іл­лєнко). Сьогодні під­приємство укомплектоване сучас. вітчизн. і імпорт. технікою, що до­зволяє виробляти кіно­продукцію будь-яких жанрів різної по­станов. складності. Має 4 знімал. павіль­йони, басейн, обладнаний спец. системою хвиле­утворе­н­ня, велику колекцію костюмів, 5 тонательє, оснащених новітнім звукотех. обладна­н­ням, арсенал зброї, легковий і вантаж. транс­порт та ін. засоби кіновиробництва. 1957 при установі засн. музей (екс­позицію від­крито 1962). Значну кількість фільмів, створ. на студії, від­значено Сталін. премією — «Щорс» (реж. О. Довженко), «Велике життя» (реж. Л. Луков; обидва — 1939), «Бог­дан Хмельницький» (1941), «Тарас Шевченко» (1951; обидва — реж. І. Савченко), «По­двиг роз­відника» (1947, реж. Б. Барнет); Державною премією СРСР — «Народжена революцією» (1978, реж. Г. Кохан); Державною премією України ім. Т. Шевченка — «Тіні забутих предків» (1964, реж. С. Параджанов), «Гадюка» (1967, реж. В. Івченко), «Родина Коцюбинських» (1971, реж. Т. Левчук), «В бій ідуть тільки “старики”» (1973), «Ати-бати, йшли солдати…» (1977; обидва — реж. Л. Биков), «Женці» (1979, реж. В. Денисенко), нагородами між­нар. і всесоюз. кінофестивалів. У різ-ні роки на кіностудії працювали ві­домі реж. — Б. Барнет, Дзиґа Вертов, О. Довженко, П. Долина, М. Донськой, М. Екк, В. Івченко, Ю. Іл­лєнко, І. Кавалерідзе, А. Кордюм, Ф. Лопатинський, С. Параджанов, І. Пирʼєв, І. Савченко; сценаристи — М. Бажан, І. Драч, С. Лазурін, Є. Оно­прієнко, О. Сацький, В. Сичевський; кіно­оператори — Д. Демуцький, Ю. Єкельчик, М. Топчій, О. Панкратьєв, І. Шек­кер; художники — С. Конончук, Г. Нестеровська. У стрічках, створ. на кіностудії, знімалися актори театру і кіно: Б. Андреєв, С. Бондарчук, А. Бучма, О. Гай, М. Гринько, А. Демидова, І. Замичковський, М. Крушельницький, І. Миколайчук, Д. Мілютенко, Н. Наум, Є. Самойлов, К. Степанков, Н. Ужвій, Ю. Шумський, Г. Юра. Нині на кіностудії працюють реж. В. Гресь, М. Засєєв-Руденко, М. Ільїнський, О. Муратов, Олесь Янчук. 1978 під­приємство нагородж. орденом Леніна. Ген. дир. — І. Ставчанський (від 2005).

Завантажити статтю