Науково-технічна революція — Енциклопедія Сучасної України

Науково-технічна революція

НАУКО́ВО-ТЕХНІ́ЧНА РЕВОЛЮ́ЦІЯ – один з ідеологічних концептів радянської доби: докорінні, якісні зміни продуктивних сил на основі перетворення науки на провідний фактор розвитку суспільного виробництва. Початком НТР рад. суспільствознавці вважають серед. 20 ст., коли науку почали перетворювати на безпосередню продуктивну силу; докорінно змінювали характер сусп. вироб-ва, умови й зміст праці, структуру й розподіл продуктив. сил. НТР розглядали як явище, безумовно, позитивне, яке не лише докорінно підвищує продуктивність праці, але й змінює культуру, побут, психологію людей, призводить до різкого пришвидшення науково-технічного прогресу. Передумовою НТР вважали рев. зміни в науці (насамперед фізиці) поч. 20 ст., зокрема появу квантової механіки, що дала змогу описати явища мікросвіту, на новому рівні пояснити сутність хім. взаємодій; вплинула на розвиток сучас. біології, що підійшла до розуміння механізмів спадковості. Гол. тех. складниками НТР вважали розповсюдження радіо і телебачення, опанування енергією атома (з військ. і мирною цілями), вихід людини в космос, розвиток кібернетики. Від серед. 20 ст. у всьому світі різко збільшено кошти на наук. дослідж. (зумовлено насамперед розвитком військ. технологій, медицини, с. госп-ва); учені в розвинутих країнах перестають бути невеликою замкненою групою, фах дослідника став масовим. У наук. дослідж. починають широко застосовувати комп’ю­тери, за рад. термінологією – ЕОМ; водночас від серед. 1960-х рр. у СРСР їх прагнули застосувати не лише для автоматизації вироб-ва, але й для оптимізації процесів упр. (роботи В. Глушкова та його учнів).

У СРСР протягом періоду НТР створ. достатньо ефективні механізми використання результатів наук. дослідж. в інтересах вироб-ва (насамперед військового). У системі Мін-ва серед. машинобудування СРСР (діяло 1953–89, відповідало за атомну пром-сть і вироб-во ядер. боєзарядів) працювали Радієвий ін-т ім. В. Хлопіна (С.-Пе­тербург), Ін-т атом. енергії ім. І. Курчатова (нині Нац. дослід. центр «Курчатов. ін-т», Москва), Об’єднаний ін-т ядер. дослідж. (м. Дубна Моск. обл.), ін. відомі наук. установи. На виконання завдань нар.-госп. комплексу країни було зорієнтовано роботу числен. установ АН СРСР, АН союз. респ. і насамперед АН УРСР, яка під кер-вом Б. Патона (президент від 1962) відігравала важливу роль для функціонування економіки УРСР. Нарешті, безпосередні завдання вдосконалення технол. процесів вироб-ва покладено на тисячі галуз. НДІ, які діяли в структурі відповід. мін-в і відомств. Водночас рад. наука, навіть генеруючи по-справжньому важливі ідеї, наражалася на опір, коли командно-адм. система упр. вбачала в пропозиціях учених небезпеку для свого монопол. влад. становища. Так, роботи В. Глушкова, які могли б призвести до створення автоматизов., незалеж. від функціонерів ЦК КПРС Держплану СРСР, було згорнуто. Застереження фахівців АН УРСР щодо небезпеки буд-ва АЕС побл. Чорнобиля зігноровано. Нарешті, багато по-справжньому перспектив. ідей не могло бути реалізовано в умовах рад. масового вироб-ва з його надзвичайно низькою технол. культурою. Влада СРСР на низці важливих напрямів (конструювання ЕОМ, мікроелектроніка тощо) свідомо відмовилася від пошуку влас. рішень і зосередилася на пром. шпигунстві й відтворенні апробов. зх. зразків.

Рад. суспільствознавці визнавали всесвіт. характер НТР, але вважали, що в капіталіст. світі вона скерована на зміцнення екон. і політ. позицій монополій та корпорацій, і тільки в країнах соціалізму НТР є природ. продовженням докорін. соц. перетворень. НТР розглядали як поле ідеол. боротьби зі сцієнтизмом (послідовникам якого приписували прагнення уярмити людство з допомогою досягнень науки) та «технол. песимізмом» (його адептам закидали «дрібнобурж. радикалізм» і відмову від рац. знання на користь містики). Концепт НТР відігравав надзвичайно велику роль в рад. ідеол. системі 1960–80-х рр., оскільки вказував на той інструмент, за допомогою якого СРСР і соціаліст. табір переможуть у змаганні двох систем. Але під час соц.-політ. перетворень кін. 1980-х рр. він відійшов на 2-й план, поступившись місцем дискусіям щодо зміни самих основ екон. та політ. системи СРСР. Після здобуття Україною незалежності наука не стала пріоритетом укр. влад. еліт. Обсяг бюджет. фінансування дослідж. у державі постійно скорочувався: від понад 1 % ВВП на поч. 1990-х рр. до менш як 0,2 % у 2015. Це зумовило зниження соц. статусу науковця, еміграцію знач. частини науковців за кордон (або перехід в інші, краще оплачувані сфери сусп. діяльності), різке зменшення кількості науковців, зникнення більшості галуз. НДІ, що раніше забезпечували потреби реал. вироб-ва. Однак, коли через рос. агресію 2014 постала необхідність сучас. технол. розробок в оборон. сфері, укр. наук. установи та ун-ти продемонстрували спроможність пропонувати необхідні високотехнол. рішення в різних напрямах (безпілотні літал. апарати, системи зв’яз­ку, високоточні ракетні комплекси тощо). Англомовна наук. термінологія не містить аналога поняття «НТР». Широко вживаний на Заході термін «наук. революція» («scientific revolution») використовують для окреслення тих якіс. змін, що відбулися у розвитку світ. науки від появи трактату польс. астронома Н. Коперника «De revolutionibus orbium coelestium» («Про обертання небесних сфер», Нюрнберґ, 1543; викладено основи геліоцентрич. системи світу) до праці англ. фізика І. Ньютона «Phi­losophiæ Naturalis Principia Mathe­matica» («Математичні принципи натуральної філософії», Лондон, 1687; побудовано основи сучас. механіки і рух небес. тіл пояснено на основі дії закону всесвіт. тяжіння). Протягом цього періоду відбулася докорінна зміна методу наук. пізнання. Зусиллями італ. астронома Ґ. Ґалілея, нім. філософа Й. Кеплера, франц. філософа Р. Декарта та ін. визнач. учених відкинуто схоластич. метод, засн. на некритич. сприйнятті праць давньогрец. філософа Аристотеля, і вироблено новий емпірич. метод, базований на фіз. досліді й використанні математичної моделі описуваного явища, який природознавці застосовують донині.

Літ.: Черненко М. С. З’єднання досягнень НТР з перевагами розвинутого соціалізму. К., 1977; Войтко В. І., Черненко М. С. Економічні і соціальні проблеми науково-технічної революції. Дн., 1979; Вайнберг С. Пояснюючи світ. Історія сучасної науки. Х., 2019.

М. В. Стріха

Статтю оновлено: 2020

Покликання на статтю
М. В. Стріха . Науково-технічна революція // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2020. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=70704 (дата звернення: 23.09.2021)