Німецька окупація — Енциклопедія Сучасної України

Німецька окупація

НІМЕ́ЦЬКА ОКУПА́ЦІЯ – період від червня 1941 до жовтня 1944, коли українські землі під час Другої світової вій­ни були загарбані нацистською Німеччиною. Гітлерів. режим мав щодо України жорстокі та далекоглядні цілі: перетворення її на сировин. придаток і джерело продовольства для нім. армії, макс. очищення укр. земель від корін. населення. Саме тому нім. влада заборонила Укр. держ. правління (див. Акт відновлення Української Держави), заарештувала С. Бандеру та Я. Cтецька. 17 липня 1941 А. Гітлер видав наказ, що встановлював порядок упр. окупов. сх. територіями. Нім. влада розділила Україну на 4 окупац. зони: дистрикт «Галичина», райхс­комісаріат «Україна» з центром у Рівному (очільник Е. Кох), «Трансністрія» та прифронт. зона. На підставі договору, підписаного 30 серпня 1941 у м. Бендери (нині Молдова), адм.-політ. одиницю «Трансністрія» на Пд. Зх. України німці віддали під румун. цивіл. упр. (з наближенням фронту тер. від 18 березня до квітня 1944 перейшла до рук нім. командування). Гол. завдання адміністрації – експлуатація ресурсів і насел. на благо Німеччини та її союзників.

На окупов. тер. загарбники створили міські управи, в усіх містах і центрах комунікацій діяли військ.-польові суди, комендатури, ґестапо. Карал. апарат окупац. адміністрації складався з нім. солдат, військ СС, румун. цивільних і добровольців із місц. насел. Усі рад. органи та громад. орг-ції були заборонені, запроваджено суворий облік та реєстрацію насел. у поліції. Мешканці не могли залишати місця постій. проживання без дозволу влади. Нестача продовольства у Німеччині спонукала до налагодження поставок з України продовол. ресурсів, встановлено систему заг. труд. повинності та заходів щодо набору робочої сили до Німеччини (див. Остарбайтери).

Жорстока політика нацист. і румун. окупац. влади, вивезення продовольства та відсутність належ. мед. забезпечення насел. призвели до трагіч. наслідків Н. о. За порушення розпоряджень окупац. влади встановлено смертну кару, кривавий окупац. режим зорієнтовано на винищення укр. народу (див. «Дробицький яр», Кортеліси, Корюківка, Молотків). На тер. Придністров’я 1941–44 бл. 200 тис. ромів і євреїв стали жертвами румун. окупації. В Україні організовано мережу концентраційних таборів (понад 200), ґетто (50) для знищення євреїв, зокрема у Бабиному Яру.

Нім. окупанти та їхні сателіти намагалися підкорити укр. народ і шляхом знищення інтелігенції – у період Н. о. укр. музеї та б-ки стали не тільки об’єктами пограбування, а й опор. пунктами їхньої дієвої пропаганди. Як відповідь виник і поширився укр. рух Опору та партизан. рух. Опір насел. окупов. України, героїчна оборона укр. міст і сіл, що були складовою заг. боротьби на Сх. фронті, зірвали реалізацію «Барбаросса плану» (т. зв. блискавич. вій­ни). Успіхи у справі зміцнення воєнно-тех. бази тогочас. СРСР допомогли досягнути корін. перелому в ході вій­ни. Таким чином, створ. необхідні передумови для звільнення укр. земель від нім. і румун. військ у період 1943–44. Остаточне визволення укр. земель від нім.окупантів завершилося на Закарпатті 28 жовтня 1944.

Загалом на укр. землях за роки нім. і румун. окупації загинули понад 5,2 млн осіб: 1,3 млн – полонені рад. військовослужбовці, 1,8 млн – євреї, решта – мирне укр. населення. Крім того, 2,4 млн вивезено на примус. роботи до Німеччини. За різними оцінками, людські втрати України внаслідок окупації склали 10–13 млн осіб. Україна під час 2-ї світ. вій­ни зазнала матеріал. втрат у розмі­рі понад 45 % від втрат усього СРСР, її збитки оцінюють у понад 450 млрд крб.

Згідно з даними 1944, після звільнення в областях України залишалося лише 43,6 % довоєн. кількості тракторів (11 760 од.), 37,2 % комбайнів (3174), 12,9 % автомобілів та незначна кількість ін. с.-г. техніки. Загалом після звільнення від Н. о. залишилося тільки 52,5 % довоєн. кількості великої рогатої худоби.

Фашист. загарбники зруйнували і спалили в Україні 714 міст і смт та 28 тис. сіл. На окупов. тер. зруйновано тисячі пам’яток історії та культури. Знач. руйнувань зазнали великі істор.-культурні центри – Київ, Харків, Чернігів, Полтава, Севастополь та ін., в яких було знищено або пошкоджено бл. 2 тис. пам’яток арх-ри, пограбовано 151 музей, вивезено десятки тисяч цінних експонатів.

Літ.: Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні: Зб. док. і мат. К., 1963; Першина Т. С. Фашистський геноцид на Україні. 1941–1944. К., 1985; Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій вій­ні. Париж; Hью-Йорк; Л., 1993; Коваль М. В. Україна: 1939–1945: Маловідомі і непрочитані сторінки історії. К., 1995; Никульча И. Я. Румынский оккупаци­онный режим в Транснистрии // Зап. істор. ф-ту Одес. ун-ту. 1997. Вип. 5; Кучер В., Гриневич В., Коваль В. Україна в Другій світовій вій­ні 1939–1945 рр. К., 2003; Удовик В. М., Король В. Ю. Історіографія німецько-фашистського окупаційного режиму на території України під час Великої Вітчизняної вій­ни // Вісн. Київ. ун-ту. Сер. Історія. 2003. Вип. 68–70; Акуленко В. І. Правовий статус евакуйованих з України у східні райони СРСР музейних, бібліотечних і архівних цінностей під час Другої світової вій­ни // Пр. Центру пам’яткознавства. 2011. Вип. 19; Снайдер Т. Криваві землі: Європа поміж Гітлером та Сталіним / Пер. з англ. К., 2011; 2018; Україна у Великій вій­ні 1939–1945. К., 2014.

А. І. Кудряченко, В. В. Солошенко


Покликання на статтю
А. І. Кудряченко, В. В. Солошенко . Німецька окупація // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=74482 (дата звернення: 24.09.2021)