Калуш

Визначення і загальна характеристика

КА́ЛУШ — місто обласного значе­н­ня Івано-Франківської області, райцентр. Має статус істор. насел. місця. Знаходиться на р. Сивка (притока Дністра), за 560 км від Києва та за 35 км від обл. центру. Площа 64,53 км². Насел. 67 902 особи (2001, складає 100,5 % до 1989), пере­важно українці, проживають також росіяни. Залізнич. вузол. Назва міста походить від слова «калюші» — природ. сольових джерел, в яких у давнину добували сіль. У перед­місті виявлено похова­н­ня бронз. віку. Вперше згадується у писем. джерелах 1437. До серед. 16 ст. — село Галиц. староства Польщі. У 15 ст. тут, окрім видобува­н­ня солі, набули роз­витку пивоварі­н­ня та виробництво солоду. 1549 К. на­дано Маґдебур. право та до­звіл на проведе­н­ня 2-х ярмарків на рік. Від 1552 — центр староства. 1572 у К. діяло 3 солеварні. У 15–17 ст. місто понад 10 разів за­знавало нападів татар, найбільше по­страждало 1617. Жит. брали участь у пов­стан­ні Мухи 1490–92, Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Під час на­ступу козац. військ на Львів 1648 побл. К. скликано т. зв. бабин. громаду, яка укомплектувала зброй. загін з місц. населе­н­ня (уві­йшов в історію як Калус. полк, що про­існував недовго). Коли кількість пов­станців у ньому досягла кількох тисяч, його очолював полковник (називали попа Івана з с. Грабівка, нині Калус. р-ну). 1672 війська Я. Собеського, у складі якого були й калушани, роз­громили під містом татар. загін хана Селім-Ґірея (кілька тисяч убито, 20 тис. взято в полон). Після 1-го поділу Польщі 1772 К. ві­ді­йшов до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1786 у місті від­крито першу школу з нім. мовою викла­да­н­ня. У 1800-х рр. засн. ливарню з виробництва церк. дзвонів. 1909 створ. акц. спілку «Kali», яка володіла калус. калій. промислом (заг. пл. 3 га). 1912 на видобутку та пере­роблен­ні калій. солей працювало 415 осіб. На­прикінці 18 ст. у К. мешкало 2,5 тис., 1897 — 7,8 тис., 1921 — 8697 осіб. У листопаді 1918 встановлено міську адміністрацію ЗУНР. Від 1919 — у межах кордонів Польщі. 1934 було 50 дріб. під­приємств, продовжували діяти калій. комбінат і пивзавод (на обох на той час працювало 1200 осіб). 1938 засн. г-зію. Від 1939 — у складі УРСР. Від 1940 — райцентр Станіслав. (від 1962 — Івано-Фр.) обл. Від 2 липня 1941 до 30 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією, входив до Ген. губ. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Від 1972 — місто обл. значе­н­ня. 1939 тут мешкало бл. 13,8 тис., 1959 — 12,9 тис., 1979 — 60,2 тис., 1998 — 73,3 тис. осіб. Нині К. — знач. пром. і культур. центр Зх. України. У місті виготовляють третину пром. продукції області та 1 % пром. продукції України. Низку унікал. видів продукції (калійні мінерал. добрива, металевий магній, поліетилен, тафтинг. покри­т­тя) випускають в Україні лише у К. Калус. субʼєкти зовн.-екон. діяльності за­ймають провід­ні позиції (17,1 %) в області. Гол. під­приємства: машинобудува­н­ня — Калуський завод будівельних машин, ВАТ «Калус. завод комунал. устаткува­н­ня», ЗАТ «Калус. маш.-буд. завод», ТОВ «Техмаш»; хім. і нафтохім. промисловості — ТОВи «Карпатнафтохім», «Синтра», «Карпатсмоли», «Полікем», дочірнє під­приємство «Орісіл-Калуш» ТОВ «Орісіл», ЗАТ «Оріпласт», Калус. дослідно-екс­перим. завод Ін­ституту хімії поверх­ні НАНУ; харчової промисловості — ВАТи «Калус. бровар», «Калус. молокозавод»; з виробництва буд. матеріалів — ВАТ «Калушзалізобетон»; з виробництва та роз­поділе­н­ня електро­енергії — Калус. тепло­електроцентраль. Унаслідок прийнятих свого часу неправил. рішень щодо роз­ташува­н­ня й екс­плуатації хвосто­сховищ, від­валів, акумулюючих ємностей та способу ліквідації шахт. порожнин у К. і р-ні порушено екол. рівновагу в товщі гірських порід Калусько-Голинського родовища калійних солей. Це спричинило числен­ні провали земної поверх­ні над площею шахт. полів, руйнува­н­ня будинків і комунікацій, засоле­н­ня водонос. горизонтів. У К. — Галургії Державний науково-дослідний ін­ститут; Калуський коледж культури і мистецтв, Вище профес. училище № 7, Калус. бізнес-центр, Калус. заоч. факультет Київ. університету культури та мистецтв, факультет економіки, права та дизайну Прикарп. університету, філія Терноп. екон. університету, 10 заг.-осв. шкіл, г-зія, 2 спец. школи-інтернати для глухих і дітей, які погано чують; 11 дитсадків; Калущини Історико-крає­знавчий музей, Франка Івана родини Музей-оселя, 8 б-к, 2 муз. школи (на їхній базі функціонують естрадно-симф. та 2 духові оркестри, нар. ансамбль скрипалів, нар. квартет «Мелодія», нар. капела бандуристів, нар. тріо бандуристів «Вишиванка»), Музей труд. слави калій. комбінату, Палаци культури «Юність» і «Мінерал», ви­ставк. зал, клуб житл. масиву Хотінь, муз. клуб «Жайвір», Нар. дім ім. А. Могильницького житл. масиву Під­гірки, Нар. дім «Просвіта» житл. масиву Загірʼя; центр. рай. лікарня, полог. будинок, дит. лікарня, СЕС; 3 ДЮСШ («Авангард», «Сокіл» і упр. освіти), спортивний клуб «АВС»; готелі «Баварія», «Кондрат», «Меркурій», «Прикарпа­т­тя», «Касабланка». У 1-й лізі чемпіонату України з баскетболу К. пред­ставляє команда «Калуш-Вінісін», у 2-й лізі чемпіонату України з футболу — команда «Лукор». Став традиц. і набув статусу всеукраїнського фестиваль «Брати блюзу», на базі Палацу культури «Мінерал» проходить регіон. фестиваль юних віртуозів «Концертино». Виходять г. «Дзвони Під­гірʼя», «Калуське Віче», «Вікна», «Калуський нафтохімік». Діють реліг. громади УГКЦ, УПЦ КП, євангел. християн-баптистів. Памʼятки архітектури: костел св. Валентина (1844), церква св. Миколая (1889), церква Стріте­н­ня Господнього (1899), церква св. архістратига Михаїла (1904–13), адм. будинок, цех калій. комбінату (кін. 19 ст.), ратуша, концерт. зал (обидві — поч. 20 ст.). Встановлено памʼятники Т. Шевченку та І. Франку, монумент євреям, яких закатували під час 2-ї світової війни. Памʼятки історії: кладовище австро-угор. воїнів, які загинули під час 1-ї світової війни, могили січових стрільців. Серед видат. уродженців — лікар-терапевт М. Бережницький, лікар-радіолог Б. Синюта, фахівець у галузі косміч. медицини Я.-Р. Гординський, економіст О. Лапко, історик, етнолог О. Франко; поет-романтик А. Могильницький, громад.-політ. діяч, письмен­ник М. Козоріс і його сестра, дит. письмен­ниця М. Бариляк, громад.-культур. діяч, письмен­ник Г. Це­глинський, поет, літературо­знавець Б.-Т. Рубчак, громад. і театр. діяч, публіцист М. Губчак, культуролог, письмен­ник Ю. Іздрик; громад.-політ. діячі Ф. Смолька та А. Йонкер-Гуменілович; художник, громад. діяч, крає­знавець Г. Смольський, художник Й. Штерн, різьбяр, скульптор, живописець І. Головчак, скульптор А. Корвач; актриса, нар. арт. УРСР Х. Фіцалович, танцюрист, хорео­граф, засл. арт. УРСР В. Бака, спів­аки засл. арт. УРСР І. Рубчак і засл. діяч мистецтв України М. Сливоцький; спортс­мени Є. Аржанов (біг на середні ди­станції), Д. Недашківська (фехтува­н­ня, шабля) та В. Федоришин (вільна боротьба). З К. повʼязані життя та діяльність провід­ника укр. націоналіст. руху С. Бандери, громад.-політ. діяча, Героя України Олексія Гірника (тут народився його син, політ. діяч Євген), письмен­ника, літературо­знавця О. Бабія, громад.-культур. діяча І. Белея, громад.-політ. діяча, право­знавця, публіциста А. Коса, громад. діяча, лікаря І. Куровця, письмен­ниці, педагога К. Малицької.

Літ.: Гаврилив Е. С. Горизонты нового Калуша. Уж., 1980; Коломиєць М. Історія Калуша і Калущини у датах, цифрах і цікавих фактах. Брошнів, 1996; Грабовецький В. Історія Калуша: З найдавніших часів до поч. 20 ст. Дрогобич, 1997; Калуш. Разом у майбутнє: Довід. Л., 1998; Коломиєць М. «Просвіта» Калущини: далеке і близьке. Калуш, 2003; Когут М. Калущина: люди і долі: Біогр. довід. Калуш, 2006.

І. С. Насалик

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю