Розмір шрифту

A

Мануйлівка

МАНУ́ЙЛІВКА — історична місцевість в Амур-Нижньодні­провському ра­йоні Дні­пра (1787–96, 1802–1926 — Катеринослав, 1797–1802 — Новоросійськ, у радянський період і 1991–2016 – Дніпропетровськ). Знаходиться на лівому березі Дніпра, побл. впаді­н­ня в нього р. Гнилокіш (у документах 1886 — також болото Гнилокоть). Уперше згадується у писем. джерелах 1744, коли побл. за­ймища козака Мануйла почали виникати за­ймища ін. запорожців. По­ступово М. пере­творилася на велику слободу. До ліквідації Запороз. Січі М. разом з поселе­н­нями Березанівка та Камʼянка входила у Самар. паланку. 1784–96 — у складі Катеринослав. намісництва; 1796–1802 — Новорос., 1802–1925 — Катеринослав. губ.; 1784–1923 — Новомоск. пов. 1786 М. і 4,5 тис. дес. земель Зад­­ні­­­провʼя від­дано у володі­н­ня генерал-ма­йора В. Попова. Новий власник пере­йменував слободу на Попівку, однак у офіц. документах й надалі записували нар. назву М. Від 1-ї пол. 19 ст. — у власності родини Бикових (від­тоді побутувала паралел. назва Биковка). Їхній маєток вважали одним із центрів інтелектуальної еліти м. Катеринослав. У Бикових гостювали письмен­ник, етно­граф 19 ст. О. Афанасьєв-Чужбинський, театр. діячі М. КропивницькийІ. Карпенко-Карий, П. СаксаганськийМ. Заньковецька. Ви­знач. громад. діячами, письмен­никами стали Микола та Петро Бикови. З М. по­­вʼя­­за­­ні життя та діяльність етно­графа, лексико­графа, поета, пе­­реклада­­ча 19 ст. І. Манжури. У 19 — на поч. 20 ст. — центр Мануйлів. волості. 1873 у пн.-сх. околиці М. від­крито залізничну ст. Нижньодні­провськ на дільниці Синельникове–Катеринослав під час спорудже­н­ня приват. Лозово-Севастоп. залізниці. Згодом побл. неї виникло однойм. залізничне с-ще. Після введе­н­ня в дію 1884 на правому березі сучас. ст. Дні­про-Головний вона стала стиковою. 1874 на Зх. від М. засн. с-ще Амур. 1886 у М. було 269 дворів, мешкали 1494 особи, діяли церква, школа, збирався щоріч. великий ярмарок. 1895–97 побл. ст. Нижньодні­провськ засн. вагон­ні та теле­графні майстерні й низку пром. під­приємств, які працюють і донині (див. «Дні­проважпапірмаш» ім. АртемаДні­пропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонівДні­пропетровський завод прокатних валківДні­пропетровський металургійний завод ім. Комінтерну, «Світлофор» Електротехнічний завод). 1910 за проектом інж. І. Труби збудовано приміще­н­ня Мануйлів. філії Катеринослав. «Просвіти» (одним з ініціаторів її створе­н­ня був П. Дорошенко; функціонувала до 1916) з театрал. залою на 300 осіб, б-кою та кооп. лавкою. 1913 у М. проживали бл. 3 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 остаточно встановлено більшовицьку. 1922 М. пере­йменували на с. Воронцовка (на честь більшовика, рев. діяча, робітника Нижньодні­пров. вагон. майстерень П. Воронцова). 1925 М. разом з ін. поселе­н­ням Задні­­­провʼя уві­йшла до складу Катеринослава. У межах Дні­проп. (до 1926 — Катеринослав.) округи існував Мануйлів. р-н. 2015 під час декомунізації були пере­йменовані: житл. масив Воронцовсь­кий на Мануйлівський, про­спекти П. Воронцова та ім. г. «Правда» на Мануйлівський і Слобожанський від­повід­но. Головними також є вулиці В. Каруни (ге­­нерал, учасник 2-ї світової вій­­ни), Лугівська та Ростовська. Змінено також назви вулиць Д. Лебедя (рад. і парт. діяч) у житл. масиві Мануйлівський і Героїв громадян. війни у житл. масиві Лів­обережний-1 на Ф. Сторубля та М. Лисиченко, які були актив. членами Мануйлів. «Просвіти»; прилеглі вул. І. Білостоцького (парт. діяч, секр. Тульс. ради металістів) у житл. масиві Сонячний і Комінтерну в житл. масиві Ломівський (раніше — Фрунзенський; усі — Амур-Нижньодні­пров. р-ну) на В. Любарського (ілюстратор дит. книжок) та С. Яхненка (власник цукр. заводів на поч. 20 ст.). На про­спекті Мануйлівський — Палац культури Металург. заводу (№ 1), ка­значейст­во Амур-Нижньодні­пров. р-ну (№ 13), девʼята міська клінічна лікарня (№ 29), Амур-Нижньо­дні­пров. рай. рада (№ 31), церква преподобного Серафима Саровського УПЦ МП; памʼятники воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, учасникам Амур-Нижньодні­пров. антифашист. під­пі­л­ля та воїнам-афганцям.

Літ.: Митрус Т. На­провесні (Історія одного просвітнього товариства на селі). Катеринослав, 1912.

О. А. Філончук

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
серп. 2025
Том ЕСУ:
19
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Історичні місця
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
65885
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
97
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 15
  • середня позиція у результатах пошуку: 7
  • переходи на сторінку: 2
  • частка переходів (для позиції 7): 381% ★★★★★
Бібліографічний опис:

Мануйлівка / О. А. Філончук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018, оновл. 2025. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-65885.

Manuilivka / O. A. Filonchuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2018, upd. 2025. – Available at: https://esu.com.ua/article-65885.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору