Дніпропетровськ

Визначення і загальна характеристика

ДНІПРОПЕТРО́ВСЬК (1787–97, 1802–1926 — Катеринослав, 1797–1802 — Новоросійськ) — місто обласного значе­н­ня, центр Дні­пропетровської області. Знаходиться на обох берегах Дні­пра (найдовша набережна в Європі, довж. вздовж правого берега 23 км), за 447 км від Києва. Площа 309,7 км². Насел. 1 065 008 осіб (2001, складає 90,4 % до 1989), пере­важно українці. Вузол залізниць і автошляхів; аеропорт, Дні­пропетровський річковий порт. Транс­порт­на інфра­структура: автобусні, тролейбусні, трамвайні (зокрема швидкісний) маршрути. Діє Дні­пропетровський метрополітен (6 станцій). Поділяється на 8 адм. р-нів (Амур-Нижньодні­пров., Бабушкін., Жовтн., Індустр., Кіров., Красногвард., Ленін., Самар.). Разом з містами Дні­продзержинськ, Новомосковськ, Вільногірськ, Синельникове та Дні­проп., Солонян., Криничан., Верх­ньодні­пров., Петриків., Магдалинів., Новомоск., Синельників. р-нами утворює Дні­пров. агломерацію.

На тер. сучас. Д. зна­йдено рештки неоліт. поселе­н­ня і майстерні з обробле­н­ня каменю (6–4 тис. до н. е.), окремі скіф. поселе­н­ня (5–3 ст. до н. е.). Веде історію від Кодац. фортеці (нині с. Старі Кодаки Дні­проп. р-ну), побуд. 1635 поляками за проектом Ф. Гектанта і Ґ. де Боплана, а згодом від­во­йованої козаками. У 17 ст. фортеця ві­ді­гравала значну роль у закріплен­ні запороз. козаків на цих землях і була форпостом у боротьбі з поляками. Місто почало формуватися із козац. поселень, зокрема зимівників М. Коржа та Л. Глоби, з ініціативи князя Г. Потьомкіна у 1770–80-х рр. Станом на 1781 тут у 200 будинках проживали 2194 мешканці. Офіц. датою заснува­н­ня вважають 9(20) травня 1787 — закладе­н­ня Свято-Преображен. собору на місці колиш. козац. слободи Половиці, хоча лів­обереж­жя почали роз­будовувати ще 1776. Місто, на­зване на честь рос. імператриці Катерини ІІ Катеринославом, роз­вивали на основі регуляр. плану (1790, арх. І. Старов, В. Стасов, А. Захаров) і забудовували в стилі класицизму. За правлі­н­ня Павла І 1797 пере­йменовано на Новоросійськ, 1802 повернуто попередню назву. 1797–1802 — центр Новорос., від 1802 — Катеринослав. губерній. 1793 у Катеринославі від­крито перше нар. училище, 1804 з Полтави пере­ведено духовну семінарію, 1805 засн. першу г-зію. 1820 тут на заслан­ні пере­бував О. Пушкін, якому 1901 встановлено памʼятник. Хоча 1794 у місті запрацювали сукон­на і панчішна ф-ки, а 1832 — невеликий чавуноливар. завод Заславського (перше під­приємство такого профілю на Катеринославщині), до 1870-х рр. воно залишалося невеликим торг.-адм. осередком степ., хлібороб. губ., осн. госп. значе­н­ня якого полягало у пере­вантажен­ні товарів перед порогами на Дні­прі. На­прикінці 40-х рр. 19 ст. у Катеринославі мешкало бл. 9-ти тис. осіб, 1853 — 13 тис., на поч. 60-х рр. 19 ст. — понад 19 тис. 1847–57 знач. внесок у благоустрій та активну роз­будову міста зробив губернатор А. Фабр. На поч. 40-х рр. 19 ст. у місті збуд. деревʼяне приміще­н­ня першого міського театру, 1847 — камʼяне приміще­н­ня театру А. Луцького. 1838 засн. першу г. «Екатеринославские губернские ведомости», згодом — «Екатеринославскую земскую газету», «Дне­провскую молву», «Екатеринославский листок», «Екатеринославские епархиальные ведомости», «Придне­провский край» та ін.; 1849 — Громад. музей старожитностей (нині Дні­пропетровський історичний музей ім. Д. Яворницького). Під час Крим. війни 1853–56 місто ві­діграло роль важливого тилов. транзит. центру, через який пере­возили стратег. вантажі; сюди еваку­йовано матеріал. цін­ності з Криму; у шпиталях міста лікували поранених (в одному із них деякий час працював ві­домий хірург М. Пирогов). 1859 телегр. станція зʼ­єд­нала Катеринослав із С.-Петербургом, Москвою, Варшавою, Києвом, Одесою та ін. містами. Від­кри­т­тя 1873 Катеринин. залізниці (нині Придні­провська залізниця; від паровоз., вагон. і стрілоч. продукції майстерень ведуть свою історію ВАТи — «Дніропетровський тепловозоремонтний завод», «Дні­пропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів», «Дні­пропетровський стрілочний завод») сприяло бурхливому роз­витку промисловості у місті, зокрема чорної металургії. 1884 роз­почато екс­плуатацію дво­ярус. залізнич. моста через Дні­про. 1887 роз­почав роботу Олександрів. пд.-рос. завод Брян. АТ (нині ВАТ «Дні­пропетровський металургійний завод ім. Петровського»), 1889 — трубо­прокат. завод «Шодуар А» (нині ВАТ «Дні­пропетровський трубний завод»), 1895 — сталеливар. завод І. Езау (нині ТОВ «Дні­пропетровський комбайновий завод»), 1896 — завод з виготовле­н­ня зап­частин і деталей для металург. заводів Дюнерберз. АТ (нині ВАТ «Дні­пропетровський завод прокатних валків»), 1899 — завод з виготовле­н­ня покрівел. і хвильового прокату «Шодуар В» (нині ВАТ «Дні­пропетровський металургійний завод ім. Комінтерну»), 1909 — завод Товариства рос. залізнич. промисловості (нині ВАТ «Нижньодні­провський трубо­прокатний завод»), 1914 — завод «Шодуар С» (нині ВАТ «Дні­проважмаш»), 1916 еваку­йовано з Риґи завод Маш.-буд. АТ Г. Мантеля (нині ВАТ «Дні­проважпапірмаш ім. Артема»). 1897 бельг. під­приємці проклали трамвайну лінію (другу в Рос. імперії після Києва), роз­почали електрифікацію та телефонізацію міста. До кін. 19 ст. у Катеринославі було 69 заводів і ф-к. 1899 засн. Вищу гірн. школу (нині Гірничий університет Національний), де працювали О. Терпигорєв, М. Протодьяконов, Л. Шевʼяков, Л. Фортунато та ін. 1887 мешкало 48 тис. осіб, 1897 — 121 тис., 1912 — 218 тис., 1917 — 227 тис. (бл. 40 % — євреї). У роки рев. подій 1905–07 у місті від­бувалися масові демонстрації та мітинги, збройні сутички робітників з поліцією і військами. Екон. роз­витку міста сприяло пром. під­несе­н­ня 1910–14. Кількість пром. під­приємств за цей період зросла до 358-ми, вартість виробленої ними продукції становила понад 70 млн рублів. Металург. і металооб­робне виробництва давали 2/3 пром. продукції; роз­винулась борошномел. пром-сть (парові млини пере­робляли до 10-ти млн пудів зерна на рік). 1910 товарообіг 1659-ти торг. під­приємств Катеринослава оцінено у 41 млн рублів, вантажообіг залізнич. станції — 26 млн пудів, дні­пров. при­стані — 13 млн пудів. Того ж року в місті проведено Пд.-рос. пром., с.-г. і ку­старну ви­ставки. Унаслідок на­пливу великої кількості робітників з Росії місто від кін. 19 ст. по­ступово русифікувалося. Цей чин­ник був ви­значал. у повіл. нац.-культур. роз­витку, най­активнішу участь у якому 1860–70-х рр. взяли етно­графи О. Кониський, М. Комар, Г. Залюбовський, котрі збирали матеріал у місті та його околицях. Дещо по­жвавилася культ.-осв. діяльність з обʼ­єд­на­н­ням навколо рос. тижневика «Степь» гуртка українців під керівництвом поета й етно­графа І. Манжури. У 1890-х рр. майже щороку в місті гастролювали укр. трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, І. Карпенка-Карого. Значно активізувалася нац.-культурна праця в 1900-х рр. У жовтні 1905 в Катеринославі виникло перше в Над­дні­прян. Україні культ.-осв. товариство «Просвіта». У його роботі брали участь Д. Яворницький, В. Біднов, Д. Дорошенко. Виходили часописи «Дне­провская молва», «Дні­прові хвилі», «Добра порада». 1911 у Катеринославі від­крито Зимовий театр, роз­почато виробництво худож. і хронікал. кінокартин. Першим оператором і по­становником укр. фільмів був Д. Сахненко, який зняв х/ф «Наймичка» (за участі М. Садовського та Л. Ліницької), «Наталка Полтавка» (за участі М. Заньковецької, М. Садовського, Ф. Левицького, І. Марʼяненка, Г. Борисоглібської), «Запорозька Січ» та ін. 1916 діяльність товариства «Просвіта» заборонено владою, натомість по­стало «Українське видавництво в Катеринославі». Укр. нац.-культурниц. життя в місті отримало новий імпульс після Лютн. революції 1917 та створе­н­ня УЦР: від­новлено роботу товариства «Просвіта», роз­почато вид. його «Вістника», від­крито укр. гімназію та театр. Під час Визв. змагань 1917–21 влада у Катеринославі неодноразово змінювалася, місто захоплювали частини Армії УНР, нім.-австр., більшов., денікін. під­роз­діли, пов­стан. загони М. Григорʼєва і Н. Махна. У грудні 1919 встановлено рад. владу. Воєн­ні дії, часті зміни влади, руйнація промисловості, а з приходом більшовиків — заборона торгівлі, реквізиції, голод 1921–22 за­вдали Катеринославу знач. збитків. У від­будові господарства міста, роз­початій у 2-й пол. 1922, гол. увагу зосереджено на роботі під­приємств важкої промисловості. На кін. 1925 пром. потенціал в основному від­новлено, у місті діяло 92 великих (32 638 робітників) і 649 дрібних та ку­стар. під­приємств. 1926 тут проживало 233 тис. осіб: українців — 35,9, росіян — 31,5, євреїв — 26,7 %. У тому ж році Катеринослав на честь рад. і парт. діяча Г. Петровського пере­йменовано у Д. (у 2-й пол. 1920-х рр. більшість під­приємств, вулиць і май­данів міста отримали імена революціонерів та більшов. діячів). Упродовж 1920–30-х рр. він пере­творився на один із найбільших пром. центрів УРСР, де мешкало 528 тис. осіб. 1940 діяло 622 під­приємства, серед яких провід. залишалися металург. і металооб­робні заводи; працювало 10 ВНЗів, 17 НДІ; 6 кінотеатрів, 5 музеїв, 120 б-к. Після нападу Німеч­чини на СРСР пром-сть пере­орієнтовано на вип. продукції для фронту, з на­ближе­н­ням нім. військ більшість під­приємств еваку­йовано у сх. р-ни РФ. Під час окупації (25 серпня 1941 — 25 жовтня 1943) нацисти знищили 35 тис. місц. жит., 125 тис. військовополонених; спалили 657 комунал. і тисячі індивідуал. будинків (майже 40 % усього житл. фонду), десятки шкіл, лікарень, поліклінік, заводи та ін. споруди (зав­дано збитків на суму понад 3 млрд рублів). У місті діяло антифашист. під­пі­л­ля (М. Сташков, Г. Савченко та ін.). До 1950 Д. повністю від­будовано, створ. 123 нові під­приємства. У січні 1951 житл. фонд налічував 2 млн 250 тис. м² (до війни — 2 млн 144 тис. м²), у місті проживало 882 тис. осіб.

Нині Д. — потуж. пром. центр України. Пром. потенціал міста складають понад 280 під­приємств 13-ти галузей, що виробляють бл. 4,5 % пром. продукції України. Провід­не місце належить металург. комплексу (36 % заг. обсягу виробництва Дні­проп. обл., бл. 8 % — України), маш.-буд. галузь промисловості (6 % заг.-держ. обсягу виробництва). Серед гол. під­приємств — Дні­проп. металург. завод ім. Петровського, Дні­проп. металург. завод ім. Комінтерну, Дні­проп. труб. завод, Дні­проп. комбайн. завод, Дні­проп. завод прокат. валків, Нижньодні­пров. трубо­прокат. завод, Дні­проважмаш, Дні­проважпапірмаш ім. Артема, Дні­проп. тепловозоремонт. завод, Дні­проп. завод з ремонту та будівництва пасажир. вагонів, Дні­проп. стрілоч. завод, ВО «Пів­ден­ний машинобудівний завод ім. О. Макарова», Дні­пропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудува­н­ня», ВАТи — «Дні­прококс», «Дні­пропетровський завод металокон­струкцій ім. І. Бабушкіна», «Дні­провський машинобудівний завод», «Дні­про­прес», «Дні­пропетровський агрегатний завод», ТОВи — «Дні­провський автобусний завод», «Дні­пропетровський завод “Вер­статобудівельник”», «Дні­пропетровський завод кранів та засобів механізації “Дні­прокран”». Працюють ВАТи — «Дні­пропетровський завод електротехнічного обладна­н­ня», «Дні­пропетровський завод шахтної автоматики», ЗАТ «ВО “Дні­пропетровський приладобудівний завод”». Д. — найбільший центр виробництва ракетно-косміч. систем і апаратів (діє «Пів­ден­не» Державне кон­структорське бюро ім. М. Янгеля). Його продукція екс­портується у різні країни світу (зокрема ракетоносії типів «Зеніт», «Циклон», «Дні­про»). Хім. галузь пред­ставляють дні­пропетровські акумуляторні заводи, ВАТи — «Дні­прополімермаш», «Дні­пропетровський лакофарбовий завод», «Дні­прошина». До серед. 2000-х рр. працював завод «Дні­профарм». Осн. під­приємства деревооб­роб. та легкої пром-стей: ВАТ «Дні­пропетровський завод “Про­грес”», ЗАТ «Дні­пропетровський меблевий комбінат», колективні «Дні­промеблі», «Дні­пропетровська виробничо-торговельна фірма “Славутич”», ТОВ «Дні­пропетровська паперова фабрика». Найпотужніші під­приємства харчової промисловості: Дні­пропетровська кондитерська фабрика компанії «АВК», ЗАТи — «Дні­пропетровський олійноекс­тракційний завод», «Дні­пропетровський пивоварний завод “Дні­про”», «Дні­пропетровський комбінат харчових концентратів».

У Д. — Нац. гірн. університет, Металургійна академія Національна, Академія митної служби України, Дні­пропетровська державна медична академія, Дні­пропетровська державна фінансова академія, Дні­пропетровська консерваторія ім. М. Глінки, Дні­пропетровський державний аграрний університет, Дні­пропетровський державний ін­ститут фізичної культури і спорту, Дні­пропетровський державний університет внутрішніх справ, Дні­пропетровський медичний ін­ститут традиційної і нетрадиційної медицини, Дні­пропетровський національний університет ім. О. Гончара, Дні­пропетровський національний університет залізничного транс­порту ім. В. Лазаряна, Дні­пропетровський університет економіки і права, Придні­провська державна академія будівництва та архітектури, Український державний хіміко-технологічний університет; Дні­пропетровське вище училище культури, Дні­пропетровське обласне училище культури; 180 заг.-осв. шкіл; Геотехнічної механіки ім. М. Полякова Ін­ститут НАНУ, Про­блем природокористува­н­ня та екології Ін­ститут НАНУ, Технічної механіки Ін­ститут НАНУ і НКАУ, Транс­порт­них систем і технологій Ін­ститут НАНУ, Чорної металургії ім. З. Некрасова Ін­ститут НАНУ, Гастроентерології Ін­ститут АМНУ, Зернового господарства ін­ститут УААН, Медико-соціальних про­блем інвалідності Український державний науково-дослідний ін­ститут, Тварин­ництва центральних ра­йонів Ін­ститут УААН, Трубної промисловості Науково-дослідний ін­ститут «Дні­проді­прошахт»; Дні­пропетровська обласна філармонія, Дні­пропетровський академічний український музично-драматичний театр ім. Т. Шевченка, Дні­пропетровський державний академічний театр опери та балету, Дні­пропетровський державний театр російської драми ім. М. Горького, Дні­пропетровський обласний український молодіжний театр, Дні­пропетровський державний цирк; 55 б-к (Дні­пропетровська обласна науково-медична бібліотека, Дні­пропетровська обласна універсальна наукова бібліотека), Дні­проп. істор. музей ім. Д. Яворницького, Дні­пропетровський художній музей; 173 музеї на громад. засадах; 32 лікарні; 12 банків та їх філій; Ботанічний сад Дні­пропетровського університету, 2 парки — памʼятники садово-парк. мистецтва 18 ст. У місті функціонує роз­винена мережа спорт. споруд: 10 стадіонів, 370 спорт. май­данчиків, 18 плавал. басейнів, 286 спорт. залів. Понад 17 тис. дітей за­ймаються в 46-ти ДЮСШ, бл. 17 тис. дні­пропетровців — у спорт. секціях. У Премʼєр-лізі з футболу Д. пред­ставляє команда «Дні­про». Виходять газети «Вісті Придні­провʼя», «Зоря», «Днепр вечерний», «Дне­провская неделя плюс», «Дне­провская правда». Культ. споруди мають практично всі осн. конфесії. Міста-по­братими: Вільнюс, Самара (РФ), Ташкент, Сіань (Китай), Салоніки (Греція), Жиліна (Словач­чина), Герцлія (Ізраїль). Архіт. памʼятки: палац князя Г. Потьомкіна (1786, нині Палац культури студентів Дні­проп. університету), сукон­на ф-ка (1794, нині Дні­проп. хлібозавод №1), Микол. церква (1807–10), будинок канцелярії гол. піклувальника про колоністів Пд. Росії генерала І. Інзова (1818, нині музей «Літ. Придні­провʼя» — від­діл Дні­проп. істор. музею), Спасо-Преображен. собор (1830–35), будинок губернатора (1840–50, нині «Приватбанк»), земська лікарня (1845–47, нині обл. клінічна лікарня), Свято-Микол. церква (1856), 1-ша чол. класична гімназія (1861, нині Дні­проп. мед академія), англ. клуб (1890, нині частково Дні­проп. академ. муз.-драм. театр), реал. училище (1889–90, нині 2-й корпус Дні­проп. нац. університету), аудиторія наук. товариства (1895, нині адм. приміще­н­ня), гірн. училище (1899–1900, нині Нац. гірн. університет), міська управа (1901, нині Дні­проп. училище культури), музей старожитностей (1903, нині Дні­проп. істор. музей), комерц. училище (1909–12, нині Дні­проп. облрада), Зимовий театр (1906–07, нині Рос. драм. театр), громад. зі­бра­н­ня (1912, нині Дні­проп. філармонія), готель «Асторія» (1912), Брян. Микол. церква (1913–15) та ін. Встановлено памʼятники О. Пушкіну (1901, скульптор І. Ґінзбург, архітектор Г. Панафутін, най­старіший з тих, що збереглися в місті), Т. Шевченку, Д. Яворницькому, М. Гоголю, І. Мечникову, М. Янгелю, О. Макарову, О. Полю, Л. Глобі, Я. Брандису, Г. Петровському, О. Матросову, воїнам-визволителям і воїнам-афганцям, ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС, памʼятні знаки жертвам голодомору 1932–33, обеліск Слави. З Д. повʼязані життя і діяльність ві­домих пред­ставників багатьох галузей виробництва, науки, техніки, культури, літ-ри, мистецтва, серед яких — полярник- дослідник П. Ширшов, геоботанік О. Бельгард, поети М. Свєтлов, Д. Кедрін, письмен­ники О. Гончар, П. Загребельний, драматург О. Галич, скрипаль Г. Логвин, діячі театр. мистецтва Ж. Мельников і В. Саранчук, актори А. Хорошун, М. Мельник, спів­ачка Н. Суржина, художники П. Магро, М. Кокін, держ. та політ. діячі Л. Кучма, Ю. Тимошенко та ін. Діють наук. школи ві­домих вчених Л. Писаржевського, Д. Яворницького, О. Бродського, О. Чекмарьова, З. Некрасова, Ф. Стародубова, М. Янгеля, В. Уткіна, В. Мос­саковського, Г. Воловика, В. Потураєва, В. Пилипенка, М. Гасика, В. Большакова, Г. Пів­няка, В. Лазаряна, М. Лошкарьова, Л. Луковського, І. Ґольштейна, Л. Новицької-Усенко, Г. Дзяка, В. Па­влова, Я. Березницького, О. Лоскутова та ін. Серед спортс­менів — О. Баюл (фігурне ката­н­ня), Є. Браславець та І. Матвієнко (вітрильний спорт), С. Рахманов (важка атлетика), В. Савченко (бокс), Є. Кучеревський, О. Протасов, Г. Литовченко, В. Лютий (футбол) та ін.

Літ.: Машуков В. Воспоминание о городе Екатеринославе (1887–1910). Екатеринослав, 1910; Екатеринославская городская статистика. Екатеринослав, 1918. Вып. 1; Швидковский О. А. Дне­пропетровск. Москва, 1960; Шатров М. С вершины полувека. Книга о послеоктябрьском Дне­пропетровске. 1968; його ж. Город на трех холмах: Книга о старом Екатеринославе. 1969; його ж. Страницы камен­ной книги. 60 памятных мест Дне­пропетровска. 1969; Дне­пропетровску 200: Истор.-публицист. очерк. 1976; Яворницкий Д. И. История города Екатеринослава. 1989; Катеринослав–Дні­пропетровськ — 225: Видатні особистості та облич­чя міста. 2001; Катеринослав–Дні­пропетровськ — 225: Дні­пропетровськ: віхи історії. 2001; Дні­пропетровськ: минуле і сучасне. 2001; Дні­пропетровськ. 230 років: Фотоальбом. 2006; Непо­вторна Дні­пропетровщина. До 15-тої річниці незалежності України. 2006 (усі — Дні­пропетровськ).

О. О. Пільонов

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю