МІКРООРГАНІ́ЗМИ (від мікро... та франц. organisme) — мікро­скопічні, не видимі не­озброєним оком одно- (археї, мікоплазми, рикетсії, бактерії, актиноміцети, синьо-зелені водорості) або багатоклітин­ні (дріжджі, гриби, водорості та най­простіші) істоти з примітивним (прокаріоти) та організованим (еукаріоти) ядрами. Ін. назва — мікроби. Їх досліджує мікробіологія. М. належать до трьох із пʼяти царств (доменів) живих організмів: прокаріотів, най­простіших і грибів. М. вважають першими живими організмами на Землі. Згідно класифікації їх обʼ­єд­нують у типи, класи, порядки, родини, роди та види. М. — всюдисущі (зу­стрічаються на вис. 64 км та глиб. 19 км) і важливі пред­ставники біосфери: населяють атмосферу, ґрунт, скелі, води рік, озер, океанів, термал. джерела, а також порожнини та тканини в рослин. і тварин. організмах. М. можуть існувати при низьких (від –10 до +20 оС) і високих (+50 оС і вище) т-рах, а також при лужному (рН 8–11) і кислому (рН 1–2) середовищах. В 1,0 грамі ґрунту знаходиться бл. 40 млн М. За типом живле­н­ня М. ділять на ауксотрофи, або гетеротрофи (вимагають для росту готових орган. сполук) і автотрофи (синтезують орган. сполуки з неорганічних). До автотрофів від­носять фотоавтотрофи (використовують сонячну енергію для синтезу орган. сполук із вуглекислого газу та води) і хемоавтотрофи (синтезують орган. речовини з вуглекислого газу за рахунок енергії окисле­н­ня аміаку, сірководню, заліза та ін. речовин). Є різні типи спів­існува­н­ня (симбіозу) М.: мутуалізм, коменсалізм і паразитизм. Мутуалізм — спів­жи­т­тя різних видів М. із взаєм. користю. Коменсалізм — тип симбіо­зу, коли один із партнерів (коменсал) диктує іншому (господареві) регуляцію своїх від­носин із довкі­л­лям без користі для остан­нього. Паразитизм — викори­ста­н­ня одним із М. господаря у якості джерела живле­н­ня та середовище існува­н­ня із зав­да­н­ням шкоди остан­ньому. Патоген. М. — збудник захворюва­н­ня у рослин і тварин. Умовно патоген­ні М. у нормал. умовах заселяють різні ніші рослин і тварин, а при знижен­ні імунітету остан­ніх можуть викликати захворюва­н­ня. Усі М. від­носять до аеробів (для росту потребують кисню), анаеробів (ростуть без кисню за рахунок анаероб. диха­н­ня) і факультатив. аеробів та анаеробів (мікроаерофілів). М. роз­множуються без­статевим способом (простим бінар. поділом клітини на дві однакові дочірні клітини), фрагментацією і брунькува­н­ням, парасексуально за допомогою обміну генет. матеріалом (транс­формація, транс­дукція, ко-нʼюгація) і статевим способом (зли­т­тям гаплоїд. статевих клітин з утворе­н­ням диплоїд. зиготи). М. ві­ді­грають дуже важливу роль у природі і житті людини, адже забезпечують кругообіг речовин у природі, мінералізуючи мертві тіла рослин і тварин до вуглецю, азоту, сірки, фосфору, заліза тощо. Вони беруть без­посередню участь в утворен­ні гумусу, ґрунтів та родючості остан­ніх (див. Ґрунтові мікроорганізми). М. заселяють у ви­гляді мікро­біо­ценозів шкіру і слизові оболонки порожнин людини, утворюють біо­логічно активні речови­ни, ферменти для метаболізму білків, жирів і вуглеводів, захищаючи люд. організм від патоген. та умовно патоген. М. У біо­­технології М. використовують як активні пром. продуценти амінокислот, антибіотиків, вітамінів, а також у виробництві вакцин і сироваток для профілактики та лікува­н­ня інфекц. захворювань. М. ві­ді­грають важливу роль у хлібопекар. і спирт. пром-стях, виноробстві. Виділили і культивують на різних середовищах у лаб. тільки бл. 1 % усіх видів М., які існують у довкіл­лі (ґрунті), біо­плівках. Для виявле­н­ня та дослідж. остан­ніх без лаборатор. культивува­н­ня за­стосовують цитохім. методи метагеноміки — флуоресцентну гібридизацію in situ (FISH) за допомогою видоспециф. зондів (мічені олігонуклеотиди), спрямов. на мішень — 16S рРНК. Див. також Екологія мікроорганізмів, Культура мікроорганізмів.