Голод
ГО́ЛОД — гостре фізіологічне відчуття потреби в їжі; у значенні соціально-економічного явища означає критичний дефіцит їжі, що спричиняє хронічне недоїдання або масову смертність серед населення певного регіону чи країни. Розрізняють абсолютний голод, що виникає при повній відсутності продуктів, необхідних для підтримання життя, та відносний голод, повʼязаний із тривалим споживанням їжі низької якості, позбавленої необхідних для життєдіяльності поживних речовин (див. Мікро- і макроелементи). Абсолютний Г. може спричиняти летальні наслідки, тоді як відносний — серйозні порушення здоровʼя, імунодефіцити, хронічні хвороби, порушення фізіологічного та когнітивного розвитку.
На біологічному рівні Г. зумовлений дефіцитом необхідних елементів у крові, що викликає активацію нервових центрів у гіпоталамусі через сигнали з порожнього шлунка та кишківника. Хронічне недоїдання впливає не лише на тіло, а й на психіку людини: порушуються увага, памʼять, когнітивні функції, виникають зорові та слухові галюцинації, апатія, депресивні стани або агресивність. Смерть може настати як результат виснаження чи появи важких супутніх проблем.
Соціальні наслідки Г. масштабні: зростання злочинності, внутрішня та зовнішня міграція, соціальні бунти, поширення чорного ринку, епідемії, руйнування родинних та спільнотних звʼязків. Дедалі частіше Г. є не лише наслідком стихійного лиха чи війни, а й результатом структурної бідності, політичної недбалості, недоступності технологій або навмисних дій влади. Навмисно організований Г., спрямований проти населення з політичних (політико-етнічних) мотивів називають голодомором. Український Голодомор 1932–33 визнано багатьма державами як геноцид. В Україні від 1992 працює Асоціація дослідників голодоморів, виконано численні дослідження, створено архіви та свідчення жертв Голодомору. Усвідомлення масштабів трагедії, повʼязаної з Голодомором 1932–33, стало важливою частиною національної памʼяті.
Історія знає чимало прикладів масового Г. — від біблійних часів до сучасності: в Ірландії (1845–49), Індії (1877–78, 1896–97, 1899–1900 та 1943), Росії (1891), Україні (1932–33), Казахстані (1931–33), Китаї (1877–78, 1929–30, 1958–62), низці африканських країн (1972–74, 1983–84, 1998). Давньоруські літописи згадують про Г. в Київській Русі, є свідчення про нього й у пізніші часи, однак на етнічних землях України Г. переважно мав локальний характер. Найбільше потерпали у 18–19 ст. Полісся, Степова Україна та гірські райони. Голодними роками в Україні у 19 ст. були 1833–34, 1844–46, 1855 та інші. Два Г., причиною яких стала Друга світова війна, були у Галичині. До неврожаю 1941, що позначився на голоді у 1942, додалася зміна усталеного способу життя місцевих жителів після приєднання краю до СРСР. Відступаючи, радянські війська нищили запаси зерна, аби вони не дісталися німцям; окрім цього, через початок війни селяни не змогли вчасно зібрати урожай. Г. 1947 виник як наслідок війни та великої засухи 1946. У Бессарабії, звідки багато українців тікали до Західної України, Г. призвів до масової смерті ґаґаузів.
У контексті глобалізації та кліматичних змін голод набуває нових форм. До класичних причин (посуха, повені, війна, неврожай, хвороби сільськогосподарських культур) додаються екологічні (виснаження ґрунтів, ерозія, втрата біорізноманіття), економічні (інфляція, нестабільність ланцюгів постачання), геополітичні (санкції, блокади) та технологічні (продовольчий спекулятивний ринок).
Станом на 2020-ті роки, за даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, понад 735 млн людей у світі перебувають у стані хронічного недоїдання. Найбільш вразливими залишаються мешканці країн Африки, Південної Азії, де від 20 до 60 % населення постійно недоїдають. Зміну клімату, що призводить до посух і нестабільності врожаїв, називають чинником майбутніх хвиль цього явища. Глобальна боротьба з Г. стала частиною Цілей сталого розвитку ООН (ЦСР-2: «Подолання голоду»). Допомогу населенню під час голоду надають такі міжнародні організації, як Всесвітня продовольча програма ООН (WFP), ЮНІСЕФ, Червоний Хрест, FAO, ВООЗ, Європейська комісія. Почали вдаватися до новітніх технологічних заходів — вирощування продуктів у гідропонних фермах, створення альтернативних джерел білка, зменшуючи дефіцити продовольства.
Близьким поняттям до Г. є голодування. У медицині його розрізняють як патологічний стан і як свідоме обмеження в їжі з лікувальною метою. Голодування, зокрема інтервальне чи дозоване, використовують у сучасній дієтології як метод метаболічної терапії (див. Голодування дозоване).
У політичній сфері голодування є однією з форм протесту (напр., голодування студентів у Києві 1990, голодування проти мовного закону 2012 тощо).
Рекомендована література
Завантажити статтю
