Біофізика
БІОФІ́ЗИКА (від біо… і фізика) — наука, що використовує принципи і методи фізичних наук у біології. В комплексі з іншими дисциплінами (біохімія, фізіологія, молекулярна біологія тощо) Б. вивчає процеси функціонування і структуру біол. систем на різних рівнях їх організації (молекулярному, мембранному, клітинному, популяційному). Б. акцентує увагу переважно на фіз. та фіз.-хім. аспектах життя й послуговується здебільшого фіз. методами досліджень. Визначення Б. як науки, що розмиває межі між існуючими знаннями про живу й неживу матерію, запропонував 1892 англ. учений К. Пірссон. Але тільки у 50-х рр. 20 ст. Б. утвердилася як самостійна дисципліна. Цьому сприяло інтенсивне проникнення в біологію дослід. методів фізики й математики. З утворенням Міжнар. союзу чистої і приклад. Б. остаточно завершилося її становлення. У формуванні Б. важливе значення мали дослідження вчених України. 1890 В. Чаговець уперше успішно застосував теорію електроліт. дисоціації для пояснення електрич. явищ у клітинах і запропонував конденсаторну теорію збудження нерв. тканин. Тоді ж успішними були електрофіз. роботи В. Данилевського, який уперше зареєстрував енцефалограму мозку. О. Гурвич у Таврій. університеті (Сімферополь) відкрив надслабке УФ-випромінювання клітин (мітотичне випромінювання). Д. Воронцов (Київ. університет та Інститут фізіології АН УРСР) фактично розробив основи електробіофізики і створив школу укр. електробіофізиків. Цей наук. напрям продовжив П. Костюк, який застосував мікроелектродну техніку реєстрації біопотенціалів і відкрив різні типи кальцієвих каналів у збудливих клітинах. Глибокі дослідження природи збудливості гладенько-м’язових клітин (М. Шуба), біофіз. механізмів синаптич. передавання (В. Скок), функціонування кальцієвих каналів нерв. клітин (І. Магура) виконуються в Інституті фізіології НАНУ. Питанням радіац. біофізики і надійності рослин. об’єктів присвячені праці Д. Гродзинського. 1963 в Київ. університеті створ. першу в Україні каф. біофізики, яку очолив П. Богач (1964), для досліджень біофізики м’яз. скорочення, біофіз. аспектів дії електромагніт. полів на біол. об’єкти. Нині на цій каф. досліджують скоротливі та регуляторні білки та механізми скорочення-розслаблення м’язів. Значний внесок у теорію м’язового скорочення зробили О. Давидов та К. Толпиго. В Інституті біохімії НАНУ досліджують кінетику та енергетику ферментатив. реакцій (С. Костерін), вивчають структурну динаміку білків і мембран (О. Демченко). На каф. біофізики Харків. університету тривають дослідження в галузі молекуляр. Б. (В. Вєркін, В. Малєєв) та біоенергетики клітин (В. Лемешко); у Львів. університеті на каф. біофізики і матем. методів — роботи з моделювання біол. процесів (М. Деркач) і Б. онтогенезу тварин (О. Гойда). Біофіз. лабораторії створено в Ужгород., Дніпроп., Донец., Таврій. університетах. Спеціаліз. вид. з Б.: «Фізика живого» (Україна), «Биофизика» (Росія), «Biophysical Journal» (США) та ін.
Рекомендована література
- Воронцов Д. С. Общая электрофизиология. Москва, 1961;
- Деркач М. П. Основи біофізики. Л., 1967;
- Гродзинский Д. М. Биофизика растения. К., 1972;
- Волькенштейн М. В. Общая биофизика. Москва, 1978;
- Костюк П. Г., Зима В. Л., Магура І. С., Мірошниченко М. С., Шуба М. Ф. Біофізика: Підруч. К., 2001;
- R. Glaser. Biophysics. 5<sup><small>th</small></sup> ed. Berlin; New York, 2001.
Завантажити статтю
Наука і вчення 
