АРХІВОЗНА́ВСТВО — галузь історичної науки, комплексна наука про архівну справу. Спец. наук. дисципліна, що ви­вчає та роз­робляє теор., методол., організац. пита­н­ня архів. справи та її історію. Як наука А. зародилося в 19 ст. на основі діяльності губернських архівних комісій, що за­ймалися збира­н­ням, упорядкува­н­ням і ви­да­н­ням архів. документів. З діяльністю архів. комісій повʼязані імена корифеїв істор. науки: М. Владимирського-Бу­данова, М. Іванишева, В. Ікон­никова, І. Каманіна, О. Левицького, Я. Новицького, Д. Яворницького та ін. «Золотою добою» укр. А. стали 20 — поч. 30-х рр. — час становле­н­ня вітчизн. шк. А. (праці М. Довнар-Запольського, М. Грушевського, О. Грушевського, П. Клименка, В. Модзалевського, Д. Багалія, В. Веретен­никова, О. Водолажченко, С. Маслова, В. Міяковського, В. Романовського, П. Федоренка та ін.), створе­н­ня першого в Україні наук. центру з питань А. (Кабінет А. при Укрцентрархіві — див. Архіво­знавства кабінет Центрального архівного управлі­н­ня УСРР), започаткува­н­ня архів. періодики (див. Архівна українська періодика). Ці успіхи не мали роз­витку в на­ступ. періоді, коли утвердився ідеол. диктат у науці. Сучасні дослідж. процесів архів. справи та роз­витку А. в Україні засвідчують його тенденцію до ви­окремле­н­ня як системи наук. знань, що ви­вчає історію, теорію і практику архів. справи, її правові й екон. засади, архів. менеджмент та інформ. системи, принципи формува­н­ня і викори­ста­н­ня архів. фонду, технологію зберіга­н­ня та ре­ставрації документів. А. за­ймається описува­н­ням, обліком, зберіга­н­ням, наук. систематизацією й класифікацією документної інформації, роз­робляє види і форми наук.-довідк. апарату до документів Нац. архівного фонду (НАФ) України, методи і при­йоми багато­аспект. викори­ста­н­ня документів. Важл. зав­да­н­нями А. новіт. доби є забезпече­н­ня збереженості документів НАФ України шляхом роз­витку наук. досліджень фіз.-хім. властивостей носіїв інформації, засобів та умов створе­н­ня ефект. страх. фонду; рац., адекватне сусп. потребам викори­ста­н­ня інформ. ресурсів НАФ; створе­н­ня наук.-методол. засад роз­робки і впровадже­н­ня новіт. систем пошуку, від­творе­н­ня та викори­ста­н­ня інформ. бази; інтеграція в мережі світ. автоматиз. інформ.-пошук. систем тощо. А. тісно повʼязане з ін. науками: історією, культурологією, правом, документо­знавством і спец. галузями істор. науки: джерело­знавством, дипломатикою, палео­графією, сфрагістикою, геральдикою, метрологією та ін. Остан. часом сформувалася чітка тенденція до зародже­н­ня в надрах А. нової наук. дисципліни на межі методології і теорії науко­знавства, культурології та інформатики — архівософії, що свідчить про універсал. характер А. Вітчизн. центрами наук. дослідж. у галузі А. є Ін­ститут архіво­знавства НБУ ім. В. Вернадського (засн. 1993) і Укр. держ. НДІ архів. справи та документо­знавства Держ. комітету архівів України (засн. 1994). Ці установи тісно спів­працюють з ві­домими у світі центрами архіво­знавчих дослідж.: Між­нар. ін­ститутом архів. науки (Марибор, Словенія), Всерос. НДІ документо­знавства та архів. справи (Москва), Білорус. НДІ документо­знавства та архів. справи (Мінськ), Архів. школою Міністерства науки та мистецтв землі Гес­сен (Марбурґ, Німеч­чина) та ін.