Паразитологія

Визначення і загальна характеристика

ПАРАЗИТОЛО́ГІЯ (від грец. παράσιτος — нахлібник і …логія) — наука, що ви­вчає паразитизм як спосіб спів­існува­н­ня між живими організмами, а також ті живі організми, для яких притаман­ний паразитичний спосіб життя. Роз­різняють загальну та спеціальну П. Обʼєктом ви­вче­н­ня загальної П. є паразитизм як спосіб життя, при­стосува­н­ня до нього у різних груп паразитичних організмів, жит­тєві цикли паразитів, від­носини паразитів з хазяями (паразито-хазяїн­ні системи) і навколишнім середовищем та їх еволюційний роз­виток. Для від­окремле­н­ня паразитизму від ін. форм спів­існува­н­ня між живими організмами (форезії, коменсалізму, мутуалізму) його ви­значають як антагоністичний симбіоз між двома організмами, за якого один з них (паразит) використовує іншого (хазяїна) як джерело живле­н­ня та середовище існува­н­ня. Оскільки обʼєктом загальної П. є від­носини між організмами, її можуть роз­глядати, зокрема, як специфічний напрям екологічної науки. Інтеграція паразитологічних та екологічних знань, під­ходів та методів активно від­бувається протягом остан­ніх десятиліть. Наслідком цього є по­ступове пере­творе­н­ня екологічної П., колись окремого напряму в межах П., на дослідже­н­ня екології паразитів як компонентів екосистем у по­єд­нан­ні з екологічними дослідже­н­нями непаразитичних організмів. Обʼєктом ви­вче­н­ня спеціальної П. є паразитичні організми у всьому їхньому різноманіт­ті. У широкому ро­зумін­ні до паразитів належать віруси (див. Вірусологія), патоген­ні мікроорганізми (гриби, бактерії), паразитичні рослини та паразитичні тварини. Більш традиційно основними обʼєктами спеціальної П. є паразитичні тварини — одноклітин­ні та багатоклітин­ні. Деякі групи паразитів привертають особливу увагу дослідників, завдяки чому сформувалися окремі напрями спеціальної П.: протозоопаразитологія (ви­вчає одноклітин­них паразитів), гельмінтологія (ви­вчає паразитичних червів, зокрема трематод (трематодологія), цестод (цестодологія), моногеней, нематод (нематодологія), акантоцефалів, нематоморф) та арахно-ентомопаразитологія (ви­вчає паразитичних членистоногих — кліщів та комах). За обʼєктами ви­вче­н­ня спеціальна П. споріднена з ін. біо­логічними науками — протистологією, арахнологією, ентомологією, зоологією без­хребетних, мікологією, ботанікою, мікробіологією та вірусологією, а також із таксономією, систематикою та філогенетичними дослідже­н­нями живих організмів. Окрім того, роз­різняють окремі напрями П., повʼязані з різними середовищами існува­н­ня паразитів — певними групами хазяїв (пере­важно тих, що мають практичну цін­ність для людини) та певними типами екосистем. Від­повід­но, існують паразитологія медична (ви­вчає паразитів людини), паразитологія ветеринарна (ви­вчає паразитів домашніх і свійських тварин), іхтіопаразитологія (ви­вчає паразитів риб), П. тропічна (ви­вчає паразитів у тропічних регіонах, де їхнє різномані­т­тя є найбільшим), агропаразитологія (частина фітопатології, ви­вчає паразитів рослин — комах, кліщів та нематод у агроценозах) та ін. Основною метою цих напрямів є не тільки дослідже­н­ня паразитів та їхнього впливу на від­повід­ні групи хазяїв, а й ви­значе­н­ня та ви­вче­н­ня шляхів їх пошире­н­ня та циркуляції, методів контролю чисельності, профілактики та лікува­н­ня захворювань, спричинених ними (паразитозів). У цій частині П. тісно пере­тинається з медициною, ветеринарією, епідеміологією. Паразитологічну школу в Україні заснував О. Маркевич, який 1937 очолив ново­створений від­діл паразитології в Ін­ституті зоології АН УРСР (Київ). У 2-й половині 20 ст. він керував паразитологічними дослідже­н­нями у від­ділі, а також на кафедрі зоології Київського університету та на кафедрі паразитології і інвазивних хвороб у Київському ветеринарному ін­ституті (нині ветеринарний факультет Національного університету біо­ресурсів і природокористува­н­ня України), якими завідував. Окремі пита­н­ня загальної, спеціальної, медичної та ветеринарної П. ви­вчали його учні та колеги: І. Акимов, В. Галат, Г. Гуща, Г. Двойнос, М. Ісков, Н. Іскова, В. Корнюшин, О. Кулаківська, Б. Мазурмович, Т. Павліковська, Г. Сергієнко, Д. Сігарьова, Л. Смогоржевська, В. Трач, Р. Чеботарьов, В. Шарпило, Л. Шарпило, Г. Щербак та ін. Провід­ними установами, де проводять паразитологічні дослідже­н­ня в Україні, є від­діл паразитології Ін­ституту зоології НАНУ, факультет ветеринарної медицини Національного університету біо­ресурсів і природокористува­н­ня України, Львівська академія ветеринарної медицини, Ін­ститут екс­периментальної і клінічної ветеринарної медицини (Харків), Білоцерківський аграрний університет, Полтавська аграрна академія та ін. Діє Паразитологів Українське наукове товариство.

Літ.: Невядомська К., По­йманська І., Магніцька Б., Чубай А. Загальна паразитологія. К., 2007; G. D. Schmidt, L. S. Roberts. Foundations of Parasitology. Ed. 8. McGraw & Hill Higher Education, 2009; T. M. Goater, C. P. Goater, G. W. Esch. Parasitism. The Diversity and Ecology of Animal Parasites. Cambridge, 2014; E. S. Loker, B. V. Hofkin. Parasitology. A Conceptual Approach. New York, 2015; Корнюшин В. В., Кілочицький П. Я., Балан П. Г., Кілочицька Н. П. Загальна паразитологія: Кон­спект лекцій. К., 2017.

Ю. І. Кузьмін

Завантажити статтю