Паразитологія
ПАРАЗИТОЛО́ГІЯ (від грец. παράσιτος — нахлібник і …логія) — наука, що вивчає паразитизм як спосіб співіснування між живими організмами, а також ті живі організми, для яких притаманний паразитичний спосіб життя. Розрізняють загальну та спеціальну П. Об’єктом вивчення загальної П. є паразитизм як спосіб життя, пристосування до нього у різних груп паразитичних організмів, життєві цикли паразитів, відносини паразитів з хазяями (паразито-хазяїнні системи) і навколишнім середовищем та їх еволюційний розвиток. Для відокремлення паразитизму від ін. форм співіснування між живими організмами (форезії, коменсалізму, мутуалізму) його визначають як антагоністичний симбіоз між двома організмами, за якого один з них (паразит) використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище існування. Оскільки об’єктом загальної П. є відносини між організмами, її можуть розглядати, зокрема, як специфічний напрям екологічної науки. Інтеграція паразитологічних та екологічних знань, підходів та методів активно відбувається протягом останніх десятиліть. Наслідком цього є поступове перетворення екологічної П., колись окремого напряму в межах П., на дослідження екології паразитів як компонентів екосистем у поєднанні з екологічними дослідженнями непаразитичних організмів. Об’єктом вивчення спеціальної П. є паразитичні організми у всьому їхньому різноманітті. У широкому розумінні до паразитів належать віруси (див. Вірусологія), патогенні мікроорганізми (гриби, бактерії), паразитичні рослини та паразитичні тварини. Більш традиційно основними об’єктами спеціальної П. є паразитичні тварини — одноклітинні та багатоклітинні. Деякі групи паразитів привертають особливу увагу дослідників, завдяки чому сформувалися окремі напрями спеціальної П.: протозоопаразитологія (вивчає одноклітинних паразитів), гельмінтологія (вивчає паразитичних червів, зокрема трематод (трематодологія), цестод (цестодологія), моногеней, нематод (нематодологія), акантоцефалів, нематоморф) та арахно-ентомопаразитологія (вивчає паразитичних членистоногих — кліщів та комах). За об’єктами вивчення спеціальна П. споріднена з ін. біологічними науками — протистологією, арахнологією, ентомологією, зоологією безхребетних, мікологією, ботанікою, мікробіологією та вірусологією, а також із таксономією, систематикою та філогенетичними дослідженнями живих організмів. Окрім того, розрізняють окремі напрями П., пов’язані з різними середовищами існування паразитів — певними групами хазяїв (переважно тих, що мають практичну цінність для людини) та певними типами екосистем. Відповідно, існують паразитологія медична (вивчає паразитів людини), паразитологія ветеринарна (вивчає паразитів домашніх і свійських тварин), іхтіопаразитологія (вивчає паразитів риб), П. тропічна (вивчає паразитів у тропічних регіонах, де їхнє різноманіття є найбільшим), агропаразитологія (частина фітопатології, вивчає паразитів рослин — комах, кліщів та нематод у агроценозах) та ін. Основною метою цих напрямів є не тільки дослідження паразитів та їхнього впливу на відповідні групи хазяїв, а й визначення та вивчення шляхів їх поширення та циркуляції, методів контролю чисельності, профілактики та лікування захворювань, спричинених ними (паразитозів). У цій частині П. тісно перетинається з медициною, ветеринарією, епідеміологією. Паразитологічну школу в Україні заснував О. Маркевич, який 1937 очолив новостворений відділ паразитології в Інституті зоології АН УРСР (Київ). У 2-й половині 20 ст. він керував паразитологічними дослідженнями у відділі, а також на кафедрі зоології Київського університету та на кафедрі паразитології і інвазивних хвороб у Київському ветеринарному інституті (нині ветеринарний факультет Національного університету біоресурсів і природокористування України), якими завідував. Окремі питання загальної, спеціальної, медичної та ветеринарної П. вивчали його учні та колеги: І. Акимов, В. Галат, Г. Гуща, Г. Двойнос, М. Ісков, Н. Іскова, В. Корнюшин, О. Кулаківська, Б. Мазурмович, Т. Павліковська, Г. Сергієнко, Д. Сігарьова, Л. Смогоржевська, В. Трач, Р. Чеботарьов, В. Шарпило, Л. Шарпило, Г. Щербак та ін. Провідними установами, де проводять паразитологічні дослідження в Україні, є відділ паразитології Інституту зоології НАНУ, факультет ветеринарної медицини Національного університету біоресурсів і природокористування України, Львівська академія ветеринарної медицини, Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини (Харків), Білоцерківський аграрний університет, Полтавська аграрна академія та ін. Діє Паразитологів Українське наукове товариство.
Рекомендована література
- Невядомська К., Пойманська І., Магніцька Б., Чубай А. Загальна паразитологія. К., 2007;
- G. D. Schmidt, L. S. Roberts. Foundations of Parasitology. Ed. 8. McGraw & Hill Higher Education, 2009;
- T. M. Goater, C. P. Goater, G. W. Esch. Parasitism. The Diversity and Ecology of Animal Parasites. Cambridge, 2014;
- E. S. Loker, B. V. Hofkin. Parasitology. A Conceptual Approach. New York, 2015;
- Корнюшин В. В., Кілочицький П. Я., Балан П. Г., Кілочицька Н. П. Загальна паразитологія: Конспект лекцій. К., 2017.