ШВЕЦО́В Валерій Валентинович (25. 05. 1940, с-ще Штер­грес, нині Штерівка Ровеньківського р-ну Луганської обл. — квітень 2022, Київ) — скульптор і педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1981). Член НСХУ (1973). Закінчив Київський художній ін­ститут (1966; викл. В. Бородай, М. Вронський, М. Лисенко, О. Олійник). Працював на Київському живописно-скульптурному комбінаті; викладав у Київському художньо-промисловому технікумі; від 1971 — у Київському художньому ін­ституті (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): викладач, від 1987 — завідувач кафедри скульптури, від 1992 — професор, від 1993 — керівник на­вчально-творчої майстерні. Основні галузі — монументальна та станкова скульптура, дрібна пластика, медальєрне мистецтво. Автор рельєфу «Леся Українка з героями своїх творів» у Національному академічному драматичному театрі імені Лесі Українки (1975), 7 декоративних фігур на фасаді будівлі Будинку художника (1979) у Києві, композиції «Лісова пісня» в м. Ново­град-Волинський (нині Звягель Житомирської обл., 1993), памʼятників — св. Андрію Перво­званому (1999), П. Сагайдачному (2000; обидва — Київ); станкових скульптур — «Ярослав Мудрий» (1994), «Остан­нє яблуко» (1995); колекційної монети із зображе­н­ням С. Крушельницької, ескізу ордена Ярослава Мудрого (1995). Спів­автор монументального комплексу «Героям “Партизанської іскри”» в Національному музей історії України у 2-й світовій війні (1990), памʼятника Д. Менделєєву (1995) у Києві. Роботи митця вирізняються глибоким психологізмом, по­єд­на­н­ням класичних традицій української скульптури з індивідуальним художнім баче­н­ням. Учасник всеукраїнських та всесоюзних мистецьких ви­ставок від 1967. Деякі роботи зберігають у Запорізькому та Херсонському художніх музеях. Серед учнів — М. Белень, С. Брильов, О. Ващенко, І. Волобуєв, В. Ганзенко, І. Голець, Д. Дідур, С. Єрмаков, Г. Єршов, С. Загайкевич, М. Зноба, Є. Карпов, Б. Крилов, Д. Лелеченко, О. Леонов, О. Мацюк, Л. Мисько, В. Небоженко, Г. Нікулін, А. Озюменко.