Екслібрис

ЕКСЛІ́БРИС (лат. ех libris — із книг) — книжковий знак (паперовий ярлик), на якому вказано імʼя, прі­звище власника та вміщено малюнок, що може від­ображати його духовний світ і коло інтересів чи містити інформацію про склад книгозбірні; жанр книжкової графіки. Виділяють Е. гербові, вензелеві (орнаментально роз­роблені ініціали власника), сюжетні (зображе­н­ня пейзажів, архіт. мотивів). Іноді напис ex libris замінюють іншим з метою вказати специфіку б-ки — україніка, шевченкіана, франкіана, гоголіана тощо. Е. зʼявився з початком книго­друкува­н­ня. На книгах роз­міщували ярлик із малюнком (чи без) із за­значе­н­ням імені, герба власника або асоціатив. зображень; це могло бути також тисне­н­ня на сторінці книги, від­биток метал. чи каучук. штемпеля. У Британ. музеї в Лондоні наявні фаянс. таблички з синіми написами, якими по­значав папіруси єгипет. фараон Аменофіс ІІІ (1410–1375 рр. до н. е.), на них вирізьблено імʼя власника б-ки і короткий зміст рукопису; бібліотека арій. царя Аш­ш­урбаніпала (669–633 рр. до н. е.) нараховувала 50 тис. табличок. У сучас. ви­гляді Е. уперше зʼявився в Німеч­чині в серед. 15 ст. Е. створювали А. Дюрер, Г. Гольбейн, Л. Кранах та ін. Серед найдавніших — Е. міської б-ки м. Бардіїв (Словач­чина, 1596; зображено картуш із гербом міста). Від 1890 почали створювати товариства екслібрисистів (англ., франц., нім. і амер.), видавати екслібрисні часописи. На­прикінці 19 ст. від­булися перші ви­ставки Е. в Гамбурзі, Мюнхені.

В Україні Е. став роз­виватися у 2-й пол. 16 — на поч. 17 ст., поширився як знак приналежності книги певному власнику. У 17 ст. Е. використовували для книжок влас. б-к архі­єпис­коп Чернігівський Іоан, у монастирях Василіян у м. Холм (нині Польща) та Святої Трійці у Львові. До 18 ст. належать Е. графа О. Без­бородька, вченого Ф. Туманського. Львів. художник І. Филипович виконав мідьорити для єпис­копа Вижицького та 1-ї публіч. королів. б-ки. Пере­важна більшість Е. до кін. 19 ст. мала герб. або шрифт. характер. Гербові Е. були у барона С. Шодуара, графів Воронцових, Любомирських, Капністів, родини Кочубеїв, Г. Милорадовича, О. Бодянського, М. Маркевича, М. Рєпніна, П. Дорошенка, В. Харитоненка та ін. Суперекслібриси друкували пере­важно золотом на палітурці або корінці книги. Зображували герб власників з ініціалами (напр., «П. М. П. А. М. К. Е. К. А. П.» — «Петро Могила Православний Архі­єпис­коп Митрополит Київський Екзарх Кон­стантинопольський Архімандрит Печерський»), витискували вензель («ACR» — «Олексій Кирилович Ро­зумовський») або ініціали власника на корінці («Т. Ш.» — «Тарас Шевченко»). На­прикінці 19 ст. Е. роз­вивався як окремий жанр книжк. графіки з вираз. нац. характером; на поч. 20 ст. набув роз­квіту завдяки творчості Г. Нарбута (створював пере­важно геральдичні та алегоричні Е.). Цікаві Е. створили М. Сосенко, О. Кульчицька. У 1920–30-х рр. знач. внесок у роз­виток і пошире­н­ня Е. зробив П. Ковжун (у його Е. поміт. вплив нового зх. мистецтва; видав у Львові зб. сучас. укр. Е. з ре­продукціями). Над Е. працювали М. Бутович, І. Падалка, О. Сахновська, Ю. Вовк, П. Холодний, Н. Хасевич, Л. Хижинський, С. Гординський та ін. У цей період виникли зі­бра­н­ня Е. К. Болсуновського, С. Дроздова-Мишківського, Ю. Меженка, С. Сильванського, Я. Стешенка. Укр. колекціонери Е. були чл. іноз. т-в (К. Болсуновський — чл. Моск. товариства любителів книжк. знаків, Швейцар. екслібрис-клубу; О. Перґамент — Нім. товариства Е.; Н. Хасевич — один із організаторів мист. гурту «Спокій» у Варшаві, 1929), брали участь у ви­ставках, зокрема у Празі (1924, 1926), Львові (1929), організованих Між­нар. асоц. Е. у Лос-Анджелесі (США, 1925–37). Після 2-ї світової війни традиції укр. Е. продовжували митці на еміграції (Німеч­чина, Австрія). Серед ві­домих майстрів Е. в діаспорі — Я. Гніздовський, Л. Гуцалюк, В. Цимбал, М. Левицький, В. Баляс, Ю. Кульчицький, А. Сологуб, В. Васьківський, Т. Венгринович. 1948 у США засн. Товариство укр. Е. з архівом (1-й голова — М. Марковський); з ініціативи Я. Гніздовського та М. Марковського створ. Осередок любителів і збирачів Е. в Реґенсбурзі (Німеч­чина, кер. — М. Кузьмович). 1962 у Львові з ініціативи І. Крипʼякевича проведено спец­семінар і влаштовано ви­ставку львів. Е. Знач. резонанс мала перша ви­ставка укр. Е., організов. СХУ 1964 у Києві на основі колекції А. Вʼюника. Ві­домі майстри нац. графіки ре­презентували укр. Е. на між­нар. ви­ставках мистецтва книги у Ляйпцизі, Монреалі, Осаці. Із зі­бра­н­ня львів. колекціонера В. Вітрука 1968 організовано ви­ставку сучас. Е. Від 1960-х рр. існують Клуби екслібрисистів у Києві, Харкові, Одесі, Сумах, Дні­пропетровську, Львові, Сімферополі, Херсоні та ін.; щороку проводять персон. і темат. ви­ставки, видають каталоги. У 1950–60-х рр. Е. виготовляли для наклеюва­н­ня на книги та для обміну. Серед збирачів Е. — С. Таранущенко, І. Крипʼякевич, В. Вітрук, І. Зайчик, Б. Лєвих, М. Гітельмахер, Т. Кузнецова, С. Лущик, Ю. Веселов, В. Селіванов, Л. Бекетов, Є. Стефановський, М. Молочинський, О. Крігер, Л. Строковський, О. Зуєв, А. Вʼюник, М. Грузов, Я. Бердичівський, М. Потапова, О. Кузьменко. Зі­бра­н­ня Е. наявні у фондах деяких музеїв та провід. б-к України. Мистецтво Е. в Україні пере­жило період від­родже­н­ня на тлі заг. під­несе­н­ня графіч. мистецтва. У Філадельфії та Нью-Йорку 1971 проведено ви­ставку «Сучасна графіка України». Вид-во «Св. Софія» видало альбом «Книжкові знаки шестидесятників» (Бавнд Брук, 1972), де ре­продуковано 110 Е. 13-ти митців. Більшість Е. виконано для ві­домих діячів культури В. Симоненка, І. Дзюби, І. Калинця, І. Світличного, Є. Сверстюка, Л. Костенко, В. Чорновола, І. Стасів та ін. Художники-шістдесятники В. Пере­вальський, М. Малишко, Н. Денисова, О. Фисун, І. Остафійчук, Б. Сорока працювали в техніках деревориту і лінориту; М. Павлусенко тиражував Е. шляхом пере­несе­н­ня малюнка на цинко­графічне кліше. З утворе­н­ням Добровіл. товариства любителів книги УРСР ініціатива у справі пропаганди та популяризації Е. пере­йшла до його активістів. 1985 влаштовано 1-у респ. ви­ставку дит. Е. (пред­ставлено бл. 500 Е.). 1987 Товариство організувало респ. ви­ставку Е., що продемонструвала широкі тех. можливості майстрів Е. з Києва, Львова, Харкова, Одеси та Криму. Також серед найцікавіших акцій — «Ви­ставка Е. і графіки художників Криму» (Дні­пропетровськ, 1980), «Книжк. знаки київ. книголюбів» (Е. 456-ти київ. книголюбів за 1923–81; 1981), «Київ на книжк. знаках» (клуб «Е.» Б-ки мистецтв, 1982; обидві — Київ), «Музика в Е.» (з колекції О. Зуєва та О. Кузьменка, Суми), «Море в книжк. знаку» (з колекції Л. Бекетова, Сімферополь; обидві — 1983), «Сучас. укр. книжк. знак» (з колекції О. Кузьменка, Суми, 1984), «С. Єсенін в Е.» (з колекції Д. Кирилишина, Харків; 1985, 1990), «Сто ви­ставок у клубі “Е.”» (з колекції М. Потапової, Київ), «Пушкініана в книжк. знаках» (з колекції М. Молочинського, Харків; обидві — 1987), «Письмен­ники і герої літ. творів в Е.» (Київ, 1989), «Тернополю–450 років» (Тернопіль, 1990), «Козац. роду нема пере­воду» (Київ, Запоріж­жя, 1991), «Зачарованість книгою» М. Грузова (1994), «Сучас. між­нар. E.» (1995) та «Шевченкіана в E.» П. Нестеренка (2000; усі — Київ), «Сучас. укр. E.» (Мюнхен, 1995; Фредерік­ставн, 1998; Лондон, 2000), «Історія та культура України в дзеркалі її мистецтва Е.» (Ляйпциґ, 2003), «Скарби трипіл. культури» (Київ, 2008). На базі колекції В. Хвороста укладено альбом «Шевченкіана в екслібрисі» (Дн., 1993; 2008). Завоювавши низку нагород на між­нар. ви­ставках, укр. митці під­няли Е. на європ. рівень. Особливу увагу надавали кольор. Е. (зокрема Г. Нарбут, П. Ковжун, Л. Бекетов, А. Козлов, В. Шкода, В. Швайбо, В. Лопата, О. Івахненко, Г. Сергєєв, П. Прокопів, Р. Агірба, В. Вишняк, В. Леоненко, А. і Г. Пугачевські). Серед кращих майстрів, які використовують техніку глибокого друку, — О. Аксинін, Н. Пономаренко, О. Денисенко, Б. Пікулицький, В. Пінігін, С. Іванов, С. Храпов, Д. Бек­кер, Г. Верещагін, О. Криворучко, К. Калинович, С. Кирницький. Найпоширенішими техніками стали дереворити та лінорити. Майстерність у створен­ні Е. демонструють студенти Львів. АМ, Нац. академії образотвор. мистецтва і архітектури (Київ), Укр. академії друкарства у Львові, Харків. академії дизайну і мистецтв. Їхні твори, побудовані на зразках нар. орнаментики та виконані здебільшого в деревориті, лінориті, гравюрі на пластмасі, картоні, здобули ви­зна­н­ня нац. самобутністю, гостротою графіч. мови, декоративністю. Укр. художники є членами австр., нім., польс. та ін. екслібрис-клубів. 1994 утвор. Укр. екслібрис-клуб (президент П. Нестеренко). Організовували між­нар. і всеукр. ви­ставки Е. і малої графіки, зокрема сучас. укр. книжк. знака в Канаді (1990–94), Німеч­чині (1995, 2003), Італії (1997), Данії (1998), Великій Британії (2000); а також у Києві — «Жінка в E.» (1993) і «Релігій багато — Бог один» (1994), кожна з яких зібрала екслібрисистів з 27-ми країн світу. Центром культурно-наук. дослідж. історії та культури Центр. і Сх. Європи та Укр. екслібрис-клубом 2003 у Ляйпцизі організовано ви­ставку «Історія та культура України в дзеркалі Е. 20 ст.», де вперше концептуально пред­ставлено бл. 300 Е. 20 ст., істор. роз­діл із приват. зі­брань П. Нестеренка, М. Грузова та фондів ЦДАМЛМ (Київ). Див. також Видавничий знак.

Літ.: Вʼюник А. Екслібриси українських художників: Альбом. К., 1977; Його ж. Українська графіка ХІ — початку ХХ ст.: Альбом. К., 1994; Грузов М., Кончаковський А. Книжкові знаки киян. К., 2000; Нестеренко П. В. Український екслібрис XVI–XX століть. Концептуальні засади роз­витку та періодизація // Мат. до укр. мистецтво­знавства: Зб. наук. пр. К., 2002. Вип. 1; Бердичевський Я. Книжкові знаки сучасників Т. Г. Шевченка. К., 2007; Нестеренко П. В. Чари екслібрисної шевченкіани // ОМ. 2008. № 1.

П. В. Нестеренко

Завантажити статтю