Дело славистов

Визначення і загальна характеристика

«ДЕ́ЛО СЛАВИ́СТОВ» — політична справа. Сфабрикована органами ОГПУ, які восени 1933 нібито викрили діяльність контр­рев. націонал-фашист. організації панславіст. штибу, зініці­йованої закордон. фашист. центром за участі видат. учених М. Трубецького, Р. Якобсона, П. Богатирьова та ін., що ставила за мету повале­н­ня рад. влади і встановле­н­ня в країні фашист. диктатури. Спочатку «Д. с.» фабрикували як справу ленінгр. укр. націоналістів (мала назву «Жупани»), згодом її русифіковано. Укр. звʼязки багатьох спричинилися до їхнього увʼязне­н­ня. Першими заарештували агронома Ф. Ховайка та зоотехніка В. Шийка, чий націоналізм зводився до роз­мов про жахи Голодомору в рідних краях. За звинуваче­н­нями у приналежності до контр­рев. укр. організації у цій справі проходили вчені гуманітар. і негуманітар. професій, зокрема зав. укр. від­діл. Рос. музею у Ленін­граді (нині С.-Петербург) Б. Крижановський, його колеги М. Сичов і В. Дроздовський, арх. П. Барановський, етно­граф-україніст Н. Лебедєва. Оскільки М. Сичов не був українцем, справу транс­формували з укр. в укр.-рос., а згодом укр. елемент узагалі ві­ді­йшов на другий план. Найчисельніша серед звинувачених — група славістів: чл.-кор. АН СРСР М. Дурново, Г. Ільїнський, А. Селищев, А. Дурново, В. Трубецька, В. Трубецькой, проф. В. Вино­градов, К. Квітка, П. Расторгуєв та ін. Поряд із «моск.», заарешт. 37 осіб «ленінгр. групи», серед них — учений секр. Ін­ституту словʼяно­знавства АН СРСР В. Корабльов та фахівець з укр. літ-ри К. Копержинський, а також П. Нерадовський, Г. Нікольська, М. Малицький, О. Міл­лер, С. Щеглова, Ф. Шміт, М. Фріде. Надуманість і сфальсифікованість справи засвідчує, напр., звинуваче­н­ня М. Фріде, А. Зарембовського, А. Колаковської та Н. Ісаченко в тому, що вони під керівництвом Б. Крижановського взяли участь у під­готовці ви­ставки «Укр. село», яка створювала «ідилічну картину села без клас. роз­шарува­н­ня». Як один із кер. у справі фігурував В. Вернадський (заарешт. не був), серед чл. політ. центру — академік М. Державін, М. Грушевський, М. Курнаков, В. Перетц, М. Сперанський та ін. Частину справ виділено в окреме провадже­н­ня для додатк. роз­слідува­н­ня, серед них — В. Вернадського, М. Грушевського, В. Пере­тца, М. Малицького, О. Курило, Д. Святополка-Мирського, М. Ґудзія, В. Мамуровського, Н. Зелінського, В. Іпатієва, Б. Ляпунова. Багатьох у «Д. с.» виразно єд­нала причетність до України (походже­н­ня, дослідж., навч., особисті звʼязки тощо). Паралельно подібні справи від­крито також у Харкові та містах РФ — Краснодарі, Смоленську, Ярославлі. Попри те, що багато з цих людей не знали один про одного, чл. організації, крім фашист. пропаганди панславіст. взірця, легалізов. у наук. і музей. роботі, створен­ні та збережен­ні екс­позицій залів, присвяч. дорев. ладові з тенденц. під­кресле­н­ням його могутності й краси, велич. досягнень тогочас. мистецтва, інкриміновано також шкідництво й терор. До організації «входили» люди різні за походже­н­ням, фахом, сусп. і соц. статусом (від учених зі світ. імʼям до агрономів і креслярок), проте, за поодинокими винятками, вони належали до середовища старої інтелігенції, отримали дорев. освіту. Ніхто з них не входив до більшов. партії, більшість взагалі були поза політикою й цілком лоял. до нової влади. Серед потерпілих — українці, росіяни, білоруси, чех, а також два обрусілі німці, що дало під­стави говорити про звʼязки з нім. фашистами. 32-м особам з «моск.» групи винесено вирок 29 березня 1934 на засі­дан­ні колегії ОГПУ і 2 квітня 1934 на особл. нараді при цій колегії. Звинуваченим у терорі О. Устинову, Г. Тюрку, В. Ро­зенмейєру, О. Григорʼєву вищу міру покара­н­ня (роз­стріл) замінено увʼязне­н­ням у виправно-труд. таборах на 10 р.; ін. засудж. до 3–9 р. увʼязне­н­ня або засла­н­ня. 29 березня і 2 квітня 1934 35-м особам із «ленінгр.» групи від­повід­но колегією та особл. нарадою при колегії НКВС також винесено вироки: до 9-ти р. таборів засудж. О. Автономов, Б. Личков, Г. Разуваєв, І. Андрієвський, Р. Фасмер, Е. Ліндерс, Р. Кулле (В. Корабльову замінено на 10 р. засла­н­ня); ін. — до 3-х р. увʼязне­н­ня чи засла­н­ня. Після винесе­н­ня вироків у ніч з 11 на 12 квітня заарешт. академік В. Перетц і М. Сперанський, які 16 червня особл. нарадою при колегії ОГПУ засудж. до 3-х р. засла­н­ня (остан­ньому замінено умов. вироком). Багато із звинувачених у цій справі 1937–38 по­вторно заарешт. і засудж. до роз­стрілу, серед них — М. Дурново, А. Дурново, А. Синцов, В. Ро­зенмейєр, Г. Тюрк, В. Трубецькой, В. Трубецька, Б. Крижановський, О. Устинов, Г. Ільїнський, В. Дроздовський, Ф. Шміт, Р. Кулле, О. Автономов. Усі засуджені у «Д. с.» реабіліт.: «ленін­градці» — 1956, «москвичі» — 1964.

Літ.: Ашнин Ф. Д., Алпатов В. М. «Дело славистов». 30-е годы. Москва, 1994; Просим освободить из тюремного заключения. Москва, 1998.

Г. В. Воронич

Завантажити статтю