Дело славистов

«ДЕ́ЛО СЛАВИ́СТОВ» — політична справа. Сфабрикована органами ОГПУ, які восени 1933 нібито викрили діяльність контррев. націонал-фашист. організації панславіст. штибу, зініційованої закордон. фашист. центром за участі видат. учених М. Трубецького, Р. Якобсона, П. Богатирьова та ін., що ставила за мету повалення рад. влади і встановлення в країні фашист. диктатури. Спочатку «Д. с.» фабрикували як справу ленінгр. укр. націоналістів (мала назву «Жупани»), згодом її русифіковано. Укр. зв’язки багатьох спричинилися до їхнього ув’язнення. Першими заарештували агронома Ф. Ховайка та зоотехніка В. Шийка, чий націоналізм зводився до розмов про жахи Голодомору в рідних краях. За звинуваченнями у приналежності до контррев. укр. організації у цій справі проходили вчені гуманітар. і негуманітар. професій, зокрема зав. укр. відділ. Рос. музею у Ленінграді (нині С.-Петербург) Б. Крижановський, його колеги М. Сичов і В. Дроздовський, арх. П. Барановський, етнограф-україніст Н. Лебедєва. Оскільки М. Сичов не був українцем, справу трансформували з укр. в укр.-рос., а згодом укр. елемент узагалі відійшов на другий план. Найчисельніша серед звинувачених — група славістів: чл.-кор. АН СРСР М. Дурново, Г. Ільїнський, А. Селищев, А. Дурново, В. Трубецька, В. Трубецькой, проф. В. Виноградов, К. Квітка, П. Расторгуєв та ін. Поряд із «моск.», заарешт. 37 осіб «ленінгр. групи», серед них — учений секр. Інституту слов’янознавства АН СРСР В. Корабльов та фахівець з укр. літ-ри К. Копержинський, а також П. Нерадовський, Г. Нікольська, М. Малицький, О. Міллер, С. Щеглова, Ф. Шміт, М. Фріде. Надуманість і сфальсифікованість справи засвідчує, напр., звинувачення М. Фріде, А. Зарембовського, А. Колаковської та Н. Ісаченко в тому, що вони під керівництвом Б. Крижановського взяли участь у підготовці виставки «Укр. село», яка створювала «ідилічну картину села без клас. розшарування». Як один із кер. у справі фігурував В. Вернадський (заарешт. не був), серед чл. політ. центру — академік М. Державін, М. Грушевський, М. Курнаков, В. Перетц, М. Сперанський та ін. Частину справ виділено в окреме провадження для додатк. розслідування, серед них — В. Вернадського, М. Грушевського, В. Перетца, М. Малицького, О. Курило, Д. Святополка-Мирського, М. Ґудзія, В. Мамуровського, Н. Зелінського, В. Іпатієва, Б. Ляпунова. Багатьох у «Д. с.» виразно єднала причетність до України (походження, дослідж., навч., особисті зв’язки тощо). Паралельно подібні справи відкрито також у Харкові та містах РФ — Краснодарі, Смоленську, Ярославлі. Попри те, що багато з цих людей не знали один про одного, чл. організації, крім фашист. пропаганди панславіст. взірця, легалізов. у наук. і музей. роботі, створенні та збереженні експозицій залів, присвяч. дорев. ладові з тенденц. підкресленням його могутності й краси, велич. досягнень тогочас. мистецтва, інкриміновано також шкідництво й терор. До організації «входили» люди різні за походженням, фахом, сусп. і соц. статусом (від учених зі світ. ім’ям до агрономів і креслярок), проте, за поодинокими винятками, вони належали до середовища старої інтелігенції, отримали дорев. освіту. Ніхто з них не входив до більшов. партії, більшість взагалі були поза політикою й цілком лоял. до нової влади. Серед потерпілих — українці, росіяни, білоруси, чех, а також два обрусілі німці, що дало підстави говорити про зв’язки з нім. фашистами. 32-м особам з «моск.» групи винесено вирок 29 березня 1934 на засіданні колегії ОГПУ і 2 квітня 1934 на особл. нараді при цій колегії. Звинуваченим у терорі О. Устинову, Г. Тюрку, В. Розенмейєру, О. Григор’єву вищу міру покарання (розстріл) замінено ув’язненням у виправно-труд. таборах на 10 р.; ін. засудж. до 3–9 р. ув’язнення або заслання. 29 березня і 2 квітня 1934 35-м особам із «ленінгр.» групи відповідно колегією та особл. нарадою при колегії НКВС також винесено вироки: до 9-ти р. таборів засудж. О. Автономов, Б. Личков, Г. Разуваєв, І. Андрієвський, Р. Фасмер, Е. Ліндерс, Р. Кулле (В. Корабльову замінено на 10 р. заслання); ін. — до 3-х р. ув’язнення чи заслання. Після винесення вироків у ніч з 11 на 12 квітня заарешт. академік В. Перетц і М. Сперанський, які 16 червня особл. нарадою при колегії ОГПУ засудж. до 3-х р. заслання (останньому замінено умов. вироком). Багато із звинувачених у цій справі 1937–38 повторно заарешт. і засудж. до розстрілу, серед них — М. Дурново, А. Дурново, А. Синцов, В. Розенмейєр, Г. Тюрк, В. Трубецькой, В. Трубецька, Б. Крижановський, О. Устинов, Г. Ільїнський, В. Дроздовський, Ф. Шміт, Р. Кулле, О. Автономов. Усі засуджені у «Д. с.» реабіліт.: «ленінградці» — 1956, «москвичі» — 1964.

Розмір шрифту

Дело славистов

Рекомендована література

Інформація про статтю