Ботаніки Інститут ім. М. Холодного НАНУ

Визначення і загальна характеристика

БОТА́НІКИ Ін­ститут ім. М. Холодного НАНУ — науково-дослідна установа в Києві, центр ботанічних досліджень в Україні. Засн. 1921 як Ботан. кабінет (музей) і Гербарій ВУАН, якими керував О. Фомін. Першими спів­роб. були Д. Зеров, А. Лазаренко, П. Оксіюк, А. Окснер, М. Пі­доплічко. 1922 О. Фомін також заснував і очолив н.-д. каф. ботаніки Наркомосу ВУАН, реорганіз. 1927 в НДІ ботаніки Наркомосу ВУАН, який було 1931 обʼ­єд­нано з ботан. кабінетом та Гербарієм ВУАН і утворено Б. і. 1934 Ін­ститут роз­ширився за рахунок при­єд­на­н­ня 6-ти каф.: фіз. фізіології рослин (кер. М. Холодний), хім. фізіології рослин (кер. А. Сапєгін), біо­логії рослин лісового і с. господарства (кер. Є. Вотчал), систематики квітк. рослин (кер. В. Липський) і акліматизації з акліматизац. садом (кер. М. Кащенко). Під час 2-ї світової війни Ін­ститут еваку­йовано до Уфи. 1944 на базі ботан. саду Ін­ституту створ. Центр. ботан. сад АН УРСР (нині Ботанічний сад ім. М. Гришка Національний); 1946 на базі від­ділів фізіології живле­н­ня та агрохімії створ. Ін­ститут фізіології рослин і агрохімії АН УРСР (нині Фізіології рослин і генетики ін­ститут НАНУ). 1971 Б. і. присвоєно імʼя М. Холодного. 1989–90 на базі від­ділів Ін­ституту створ. Клітин­ної біо­логії і генетичної інженерії ін­ститут (Київ), 1991 — Екології Карпат ін­ститут (Львів). Першим дир. Б. і. був О. Фомін (1931– 35). У різні періоди Ін­ститут очолювали Я. Модилевський (1937– 39), М. Гришко (1939–44), А. Сапєгін (1944–46), Д. Зеров (1946– 63), Г. Білик (1963–68), А. Окснер (1968–70), К. Ситник (1970– 2002), Я. Дідух (2003-08), від 2008 — С. Мосякін.

В Ін­ституті діє наук. школа критич. комплекс. флорології та систематики судин. рослин (започатк. О. Фоміним у 20-х рр.), осн. напрям діяльності якої полягає у проведен­ні критико-системат. аналізу багатьох родів і родин, досліджен­ні і описі нових для науки видів судин. рослин, формуван­ні осн. принципів фітоейдології як науки про біол. окремості у рослин. Серед пред­ставників цієї школи — Д. Зеров, М. Клоков, М. Котов, Є. Бордзиловський, Є. Брадіс. У 30-х рр. М. Холодний започаткував наук. школу — фітогормональна регуляція внутр. організації процесів жит­тєдіяльності рослин, яку нині очолює К. Ситник. Осн. досягне­н­нями цієї школи є створе­н­ня та об­ґрунтува­н­ня гормонал. теорії тропізмів (т. зв. теорія Холодного–Вента), одержа­н­ня нових даних про роль комплексу ауксинів та інгібіторів у процесі проро­ста­н­ня насі­н­ня, висвітле­н­ня динаміки фітогормонів та їх роз­поділу в різних органах тощо. До цієї школи належать О. Серейський, Н. Слудська, М. Любинський, Є. Буслова. Крім цієї школи, у 30-і рр. Ю. Клеоповим створ. наук. школу — методологія комплекс. ви­вче­н­ня рослин. покриву. Серед на­дбань школи — створе­н­ня нового флороценогенет. напряму досліджень, комплексне ви­вче­н­ня рослин­ності, її таксонів, класифікації, флори. Нині геоботан. школу очолює Ю. Шеляг-Сосонко, її пред­ставники — Д. Афанасьєв, Г. Білик, Є. Брадіс, Я. Дідух, Д. Дубина, Т. Андрієнко та ін. У 40-х рр. С. Морочковський заснував наук. школу міколог. характеристики й систематики, наслідком діяльності якої є вид. «Ви­значника грибів України» (у 5-ти т.) на основі моногр. обробки окремих таксоном. груп, створе­н­ня банків даних видового складу, екології та гео­графії грибів. Пред­ставниками міколог. школи є І. Дудка (кер.), М. Зерова, Н. Єфімова, Г. Радзієвський, С. Вас­сер та ін. Найновішою наук. школою, засн. у 80-х рр. Є. Кордюм, є гравітаційна клітин­на біо­логія рослин, до осн. досягнень якої належать від­кри­т­тя гравічутливості рослин. клітини, встановле­н­ня заг. закономірностей впливу мікро­гравітації на ріст і роз­виток рослин на клітин. і молекуляр. рівнях. До складу школи входять П. Сидоренко, Н. Білявська, О. Недуха, А. Попова та ін.

Нині в Ін­ституті діють 10 наук. від­ділів, серед них: систематики та флористики судин. рослин, фікології, ліхенології та бріології, мікології, геоботаніки, екології фітосистем, фітогормонології, фітомем­бранології та фітохімії, клітин. біо­логії та анатомії. Також функціонують Ботанічний музей та наук. Гербарій, який налічує більш як 1,5 млн аркушів, складається з таких роз­ділів: флора України, флора країн СНД і Балтії, світ. флора, мемор. гербарні колекції І. Жілібера, І. Шмальгаузена, М. Турчанинова, В. Черняєва, В. Бес­сера, П. Роговича. Гол. напрями наук. дослідж.: ви­вче­н­ня структурно-функціон. аспектів рослин і грибів; критико-систематичні, флорист. та екол. дослідже­н­ня закономірностей організації і динаміки; роз­робле­н­ня теор. основ сучас. фітобіо­логії.

Видат. досягне­н­нями науковців Ін­ституту є фундам. праці «Флора УРСР» у 12-ти томах (1936–65; Державна премія УРСР, 1969), «Ви­значник рослин УРСР» (1950; Сталін. премія, 1952), «Рослин­ність УРСР» у 4-х томах (1968–73) та ін. Ін­ститут видає 2 спеціаліз. наук. журнали — «Український ботанічний журнал» (від 1921), «Альгология» (від 1991).

Літ.: Ин­ститут ботаники им. Н. Г. Холодного. К., 1976; K. M. Sytnik. The largest botanical centre in Ukraine in the year of its 75th anniversary // Ecology and Noospherology. К.; Дн., 1997. Т. 3, № 1–2; Публікації науковців Ін­ституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України за 1990–1999 рр. К., 2001.

С. Я. Кондратюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю