Балетмейстерське мистецтво
БАЛЕТМЕ́ЙСТЕРСЬКЕ МИСТЕ́ЦТВО — напрям мистецької діяльності, основним предметом якої є хореографія в балеті, балетних і танцювальних епізодах, інших музично-сценічних видах мистецтва (операх, оперетах, ораторіях, драматичних виставах, кіно-, мультфільмах), в концертному інсценізованому танці та хореографічному номері. Гол. фігура Б. м. — балетмейстер-постановник, автор хореогр. основи твору. Ґрунтується на лібрето (сценарії), музиці (оригін. і компілят. іноді складеній з різних муз. творів самим балетмейстером) і худож. оформленні (костюми, освітлення тощо), що вимагає постій. співпраці балетмейстера з лібретистом, композитором, художником, інж.-освітлюв. службою й артистами балету. Серед представників Б. м. України — П. Іваницький (80-і рр. 18 ст.), І. Штейн (поч. 19 ст.), М. Піон (серед. 19 ст.), С. Ленчевський (кін. 19-поч. 20 ст.), О. Кочетовський, Б. Ніжинська, А. Романовський (1-а чв. 20 ст.). Розробкою нац. танц. фольклору в муз.-драм, та оперних виставах захоплювалися X. Ніжинський (кін. 19 ст.) та В. Верховинець (поч. 20 ст.). Вихідцями з України були знамениті представники Б. м. 20 ст. В. Ніжинський та С. Лифар. У створенні повноцінних балетних труп в оперно-балетних театрах України (20–30-і рр.) і постановках балетів брали участь відомі представники Б. м.: М. Мордкін, Р. Баланотті, П. Йоркін, В. Рябцев, А. Мессерер, Л. Жуков, В. Литвиненко, М, Мойсєєв, К. Голейзовський, Ф. Лопухов, П. Вірський, М. Болотов. Серед представників укр. експерим. Б. м. — М. Дисковський, М. Фореггер, Є. Вігілєв. Створення укр. нац. балету і нац. хореогр. репертуару повʼязане насамперед з Б. м. В. Верховинця, П. Вірського, В. Вронського, К. Василенка, Л. Чернишової, Г. Березової, В. Литвиненка, М. Болотова, С. Сергеева, М. Соболя, М. Трегубова, Н. Скорульської, М. Заславського, Р. Клявіна, І. Ковтунова, Д. Ластівки, Д. Демків, Я. Чуперчука, А. Кривохижі, К. Балог.
Розвитку укр. нар.-сценічного танцю в США, Канаді, Австралії сприяла творчість балетмейстера В. Авраменка, який органічно поєднав елементи фольклорної та сценічної хореографії, театралізуючи й наповнюючи віртуозними тех. рухами нац. танц. композиції (20–70-і рр. 20 ст.). У передвоєнні та повоєнні десятиліття постановки в театрах України здійснювали такі визначні майстри радян. Б. м., як К. Голейзовський (20–40-і рр.), В. Чабукіані (30-і рр.), Ф. Лопухов (30–50-і рр.), П. Гусєв (60-і рр.), Н. Дудинська та К. Сергєєв (70–80-і рр.), М. Лієпа (80-і рр.).
Багатогранна творчість П. Вірського в балетних театрах та Ансамблі танцю України, що синтезувала виразові засоби фольклор., сучас. модерної та класич. хореографії, визначила нац. самобутність укр. Б. м., сприяла утвердженню принципів та збагаченню виразової паліт-ри хореогр. мистецтва в Україні та у зх. діаспорі, де зʼявилися своєрідні хореографи, зокрема Р. Прийма-Богачевська, Л. Павлюченко, П. Неборський, В. Шевченко, М. Гузун, М. Коломієць. Яскравою сторінкою в історії укр. балету стали вистави, здійснені у 70–90-і рр. на сценах театрів України І. Чернишовим, Г. Майоровим, В. Смирновим-Головановим, Н. Риженко, В. Федотовим, Г. Ковтуном, В. Шумейкіним, Г. Ісуповим, Л. Воскресенською, 3. Кавац. Нині Б. м. України представлене творчістю А. Шекери, В. Ковтуна, М. Вантуха, О. Гомона, О. Сегаля, В. Литвинова, А. Рубіної, О. Соколова, В. Дебелого, B. Трощенка, а також молодих балетмейстерів — лауреатів і дипломантів міжнар. конкурсів — О. Ратманського, В. Яременка, Д. Клявіна, А. Рехвіашвілі, В. Писарева, С. Бондура, Ю. Вагіна, О. Майорової.
Більшість балетмейстерів пройшли підготовку в балетмейстер. відділ. Рос. академії театр. мистецтва (Москва, від 1946) та C.-Петербур. консерваторії (від 1962). Нині в Україні їх готують в Київ. університеті театру, кіно і телебачення (від 1993), Академії танцю України (від 1994), Нац. університеті культури і мистецтв, Держ. академії керів. кадрів культури і мистецтва (від 1998).
Рекомендована література
Завантажити статтю
