Континентальні відклади
КОНТИНЕНТА́ЛЬНІ ВІДКЛА́ДИ — геологічні відклади, що утворилися на поверхні материків та островів унаслідок процесів вивітрювання, перевідкладення та нагромадження гірських порід. До К. в. належать алювіальні відклади, делювіальні утворення, пролювій, еолові відклади, болотні відклади, озерні відклади, відклади штуч. континент. водоймищ (водосховищ, каналів, ставків; див. Донні ґрунти і відклади), льодовикові відклади (морени, озерно-льодовик. відклади, флювігляціальні відклади). Вони представлені валунами, галькою, гравієм, піском, глинами, суглинками, лесом, частково кам’яною сіллю, вугіллям (див. Антрацит, Буре вугілля, Кам’яне вугілля), торфом тощо. Найпоширеніші К. в. серед порід антропоген., або четвертин. системи (див. Голоцен, Голоценові відклади, Плейстоценова епоха і плейстоценовий відділ). Часто вміщують розсипища рідкіс. і вкраплення дорогоцін. мінералів, благородні метали (див. Алмаз, Золоті руди і розсипища, Золото самородне, Платинові руди). Над К. в. переважають морські відклади, які складають 75 % заг. об’єму осад. оболонки континентів і практично весь осад. чохол сучас. Світового океану. У межах узбереж. зони мор. дна, що звільняється від води під час відпливу та затоплюється під час припливу, — літоральні відклади.