Липовецький район

ЛИПОВЕ́ЦЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться у північно-східній частині Вінницької області. Межує з Калинів., Погребищен., Оратів., Іллінец., Немирів. і Вінн. р-нами Вінн. обл. Утвор. 1923. Кілька разів змінював межі (1929, 1931, 1935, 1956, 1959, 1963–65, 1979), зокрема до нього приєднували Турбів., Прилуц., Вахнів., частково Плисків., Іллінец. і Оратів. р-ни. 1923–25 — у складі Бердичів. округи Київ. губ., 1925–30 — Вінн. округи, від 1932 — Вінн. обл. Жит. чинили опір насильниц. колективізації. Вони потерпали від голодомору 1932–33 (кількість мешканців зі 105 304 осіб у 1932 зменшилася до 74 965 осіб у 1934), зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяли комуніст. і націоналіст. підпіл. групи під керівництвом О. Кукурузи, С. Грищука, Н. Музикант, В. Мессароша та ін. У січні 1944 побл. с. Зозів відбулася велика танк. битва. На фронтах 2-ї світової війни загинуло бл. 5 тис., нацисти вбили 6949 жит. р-ну. За успіхи у Всесоюз. змаганні з вирощування с.-г. продукції Л. р. 1978 був нагороджений перехідним Червоним Прапором. Площа 969 км². За переписом 2001, насел. становило 44 273 особи (складає 91,4 % до 1989), станом на 1 січня 2015 — 38 451 особа (переважно українці). У складі Л. р. — м. Липовець, смт Турбів і 57 сільс. насел. пунктів. Лежить при переході від Подільського плато до Придніпровської височини. Поверхня — підвищена пологохвиляста лесова рівнина, розчленована балками. Найвища точка — побл. с. Богданівка (322 м над р. м.). Корисні копалини: граніт, каолін (побл. Турбова — одні з найбільших покладів у Європі), піски, глина, торф. Протікають 15 річок, найбільші з них — Десна та Соб (ліві притоки Південного Бугу), у які впадають відповідно Ольшанка (Вільшанка) та Собок. Вони зарегульовані 149-ма ставками заг. пл. вод. дзеркала 980,6 га. Ґрунти переважно чорноземні (бл. 90 %), є також лучні, сірі та ясно-сірі лісові. Зростає 5187 га лісів (найбільші масиви побл. Турбова, сіл Вахнівка, Козинці, Приборівка, Щаслива) і лісосмуг. Осн. деревоутворюв. породи: граб, береза, дуб, ясен, липа, сосна. Побл. с. Вахнівка — евтрофне болото Вахнівське, побл. с. Іваньки — гігант. астроблема на місці падіння метеорита, побл. с. Козинці у заплаві р. Мул — рідкіс. комплекс водно-болот. рослинності, побл. с-ща Ксаверівка — витоки Соба, побл. с. Лозувата — унікал. осоково-гіпнові угруповання, у селах Нападівка та Стара Прилука — парки з рідкіс. насадженнями 18 і 19 ст. Є 4 джерела — гідрол. пам’ятки природи. Гол. пром. підприємства розташ. у райцентрі та Турбові. Заг. пл. с.-г. угідь 84 352 га, з них орних земель — 73 737 га. С. госп-во спеціалізується на рослинництві зерново-буряківничого та тваринництві м’ясо-молоч. напрямів. Провідні с.-г. підприємства (переважно займаються рослинництвом): «Берестівське» у с. Берестівка, «Ранок» у с. Біла, «Фортуна» у с. Брицьке, «Світоч» у с. Вербівка, «Зернопродукт КХП» у с. Війтівці, «Сімекс-Агро» у с. Зозів, «ЕЛ-ТУР» у с. Костянтинівка, «Нападівська» у с. Нападівка, «Поділля» у с. Попівка, «Соняшниковий двір» у с. Сиваківці, «Україна» у с. Стара Прилука, «Рапсодія» у с. Струтинка, «Турбівське» у Турбові, «Щасливе» у с. Щаслива. У Л. р. — Зозів. профес. аграр. ліцей, 29 заг.-осв. шкіл, 18 дошкіл. закладів, ДЮСШ у Липовці та Турбові, Староприлуц. школа-інтернат; 39 клуб. і 40 бібліотеч. закладів, Липовец. муз. школа з 2-ма філіями; центр. рай. лікарня, 8 амбулаторій, 15 фельдшер.-акушер. і 17 фельдшер. пунктів. Виходить г. «Липовецькі вісті». Звання «народний» присвоєно фольклор. колективу «Війтівчанка», жін. вокал. тріо «Елегія» та квартету «Лебедонька», чол. вокал. гурту «Веселий день», драм. колективу «Поет. театр», ансамблю нар. музики; «зразковий» — танц. колективу «Зернятко». Пам’ятки архітектури: палац Раковських (19 ст.), Хрестовоздвижен. церква (1877) у с. Козинці, церква Іоанна Богослова у с. Косаківка (1902–15), Свято-Успен. церква у с. Коханівка (1868), палац Т. Ланге у с. Нападівка (заклав В. Прилуцький, 18 ст., нац. значення), церква Параскеви (поч. 19 ст., нац. значення) та комплекс земської лікарні (поч. 20 ст.) у с. Нова Прилука, Покров. церква у с. Приборківка (1905), церква Різдва Богородиці у с. Сививківці (1875), залишки літопис. городища (згадується під 1146) та козац. фортеці — «Бурти», палац С. Мерінга (заклав О. Борецький, 18 ст., нац. значення) та Покров. церква (поч. 20 ст.) у с. Стара Прилука, Дмитрів. церква у Турбові (2-а пол. 19 ст.). На тер. р-ну досліджено кургани різних часів (села Костянтинівка, Пісочин, Стара Прилука, Струтинка, Щаслива; с. Лукашівка, епохи бронзи; с. Приборівка, скіф. часу), поселення черняхів. (села Березівка, Брицьке, Богданівка, Вахнівка, Вернянка, Зозів, Іваньки, Нападівка, Петрівка, Пісочин, Росоша, Струтинка, Троща, с-ще Пилипенкове), трипіл. (села Війтівці, Іваньки), зарубинец. (с. Зозів), білогрудів. (с. Нападівка) культур, епохи бронзи (села Приборівка, Троща, смт Турбів), передскіф. (села Війтівці, Коханівка, Пісочин) та слов’ян. (с. Богданівка, 5–6 ст.; с. Гордіївка, 6–7 ст.; с. Славна, 5–6 ст.) часу, слов’ян. городище (с. Війтівці). Серед видат. уродженців — мікробіолог, Нобелів. лауреат З.-А. Ваксман, фахівець у галузі металургії, чл.-кор. АН СРСР Д. Чижиков (обидва — с. Нова Прилука), агрофізик, академік Польс. АН, іноз. чл. ВАСГНІЛ Б. Добжанський (с. Струтинка); травматолог-ортопед А. Бродський (с. Зозів), лікар-морфолог П. Ґудзь (с. Троща), фізик А. Желеховський (с. Лукашівка), фахівець у галузі радіоелектроніки Л. Ільницький, фахівець у галузі зварюв. вироб-ва Ю. Юзвенко (обидва — с. Козинці), фахівець у галузі інформ.-обчислюв. систем А. Саченко (Турбів), географ, економіст М. Пушкар (с. Щаслива); письменник, кіносценарист Василь Земляк (с. Конюшівка), етнограф І. Демченко (с. Росоша), поет, перекладач Максим Вдовиченко (с. Зозівка), поетеса О. Лященко (Турбів), поет-гуморист М. Пасічник (с. Нарцизівка), поет-пісняр М. Прощарук (с. Берестівка), письменники М. Кащук (с. Соболівка), В. Рабенчук і О. Шеренговий (обидва — с. Зозів); художник декор.-монум. мистецтва, нар. художник України С. Джус (с. Кобильня; див. Джуси), графік, живописець, засл. художник України О. Назаренко (с. Війтівці), живописець, засл. діяч мистецтв України Ф. Панчук (с. Пеньківка), художник театру, графік І. Бурячок (с. Лозувата), живописці, графіки І. Грищук (с. Біла), О. Довбощук (с. Брицьке), майстриня худож. ткацтва В. Мащенко (с. Костянтинівка); актор, режисер, засл. діяч мистецтв УРСР Є. Головатюк (с. Лозувата); Герой України, Київ. міський голова О. Омельченко (с. Зозів); дипломат Л. Паламарчук (с. Троща); Герої Рад. Союзу С. Васюта (с. Гордіївка), С. Клименко (с. Зозів), О. Козаченко (с. Берестівка), повні кавалери ордена Слави Н. Тарапата (с. Стара Прилука) та О. Янковський (с. Брицьке). 1782–1820 у с. Війтівці був священиком дід письменника Ф. Достоєвського — Андрій, у ньому ж народився його батько — Михайло. Старший брат діда письменника — Іоанн — служив у парафії с. Скала (нині Оратів. р-ну Вінн. обл.). 1883–1915 після одруження у с. Нападівка подовгу жив, вивчав побут, фольклор данський літературознавець, письменник, перекладач Т. Ланге. Із с. Зозів пов’язані життя та діяльність меценатки, організаторки худож. промислу Ю. Гудим-Левкович.

Літ.: Липовецький район: Паспорт-альбом території. Липовець, 2000; Роговий О. І., Чернюк В. І., Дибський С. Н. Шлях до світла. Історія освіти та профспілкового руху Липовеччини. Липовець, 2002; Роговий О. І. Зозів: Енциклопедія села. Липовець, 2002; З історії села та єврейської громади Нової Прилуки // Кучер В. О., Роговий О. І. Зельман Абрахам Ваксман. В., 2003; Роговий О. І. Чорна весна 33-го // Липовец. вісті. 2005, 12 берез.; Його ж. Танки йшли на Схід (Про визволення Липовецького району від німецько-фашистських загарбників) // Там само. 2006, 9 серп.; Балдинюк В. Витоки духовності й натхнення (про історичне минуле та сучасність Липовецького району) // Там само. 2007, 26 трав.; Роговий О. І. Прилука — козацька столиця // Там само. 2007, 26 черв.; Його ж. Темна ніч над Брицьким (хлібозаготівельна кампанія 1932–1933 в Липовецькому районі) // Погляд. 2007, 29 груд.; Войтовцы — родовое гнездо Достоевских // Богданов Н., Роговой А. Родословие Достоевских. В поисках утерянных звеньев. Москва, 2008; 2010; Токова Н. П. Турбів: сторінки історії. В., 2009; Роговий О. І. Не було спокою окупантам (про дії підпільників на Липовеччині в роки Великої Вітчизняної війни) // Липовец. вісті. 2009, 22 верес.; Його ж. Про що шумлять верби: Історичні нариси про Корчинці-Ротмистрівку-Вербівку (18–21 ст.). В., 2010; Його ж. Соб: Краєзн. нариси. В., 2012; Роговий О. І., Кучер В. В., Дибський С. Н. Профспілка та освіта Липовеччини на зламі епох. Липовець; В., 2012.

О. І. Роговий