Перший академічний український театр для дітей та юнацтва

ПЕ́РШИЙ АКАДЕМІ́ЧНИЙ УКРАЇ́НСЬКИЙ ТЕА́ТР ДЛЯ ДІТЕ́Й ТА ЮНА́ЦТВА Заснований 1920 у Харкові як «Театр казки», у створен­ні якого брали участь мистецтво­знавець і драматург О. Білецький, композитор І. Дунаєвський, художники Б. Косарев, М. Акимов, О. Хвостенко-Хвостов та ін. Так було започатковано новий вид театрального мистецтва, що не мав аналогів у світовій практиці — театр для наймолодших глядачів. Згодом у театрі працювали послідовники Леся Курбаса: М. Верхацький, Лесь Дубовик, Ф. Лопатинський, В. Скляренко, Б. Тягно, а з часом і їхні учні — О. Барсегян, О. Ріпко. Від 1923 — Перший державний театр для дітей, від 1933 — Харківський театр юного глядача імені М. Горького. Під час 2-ї світової війни колектив разом із трупою Київського театру юного глядача спів­працював на Кузбасі, у Казах­стані, Узбеки­стані. 1944 пере­ведений до Львова, де отримав приміще­н­ня колишнього єврейського театру. Від 1990 — Перший український театр для дітей та юнацтва, від 2011 — академічний. Належить до авангардного театру з орієнтацією перед­усім на новочасність, активно впроваджує обмін досві­дом, по­єд­на­н­ня різних мистецьких практик, під­ходів і концепцій, уся діяльність спрямована на актуалізацію театрального середовища Львова та України загалом. У різний час у ньому працювали такі ві­домі режисери, як С. Данченко, В. Опанасенко, А. Куниця, В. Козьменко, А. Бабенко, Ю. Мисак, тут роз­починав свій творчий шлях Р. Віктюк. Серед ві­домих акторів — С. Кустов, Х. Кедич, Ж. Тугай, О. Баша, О. Гапа, О. Крилова, Т. Максимʼюк, М. Самсонова, О. Скляренко. Театр спів­працює з ві­домими режисерами, художниками, композиторами, драматургами України та зарубіж­жя, серед яких — О. Кравчук, А. Приходько, В. Сікорський, ві­домий харківський режисер А. Вусик, режисер і драматург Сашко Брама (за­ймається екс­периментальним, пошуковим театром на базі документалістики), знаний український художник, сцено­граф та режисер Б. Поліщук, румунський режисер К. Матей, французькі режисери Д. та С. Фоенкіноси, драматурги Н. Ворожбит, І. Гарець, І. Білиць, сцено­графи М. Молчан, Н. Тарасенко, композитори О. Козаренко, Ю. Саєнко та ін. За остан­ні роки театр від­новив вечірній репертуар для дорослих, а також започаткував проєкт т. зв. Від­критої сцени, де ви­стави створюють у між­театральній спів­праці із за­прошеними режисерами та акторами інших львівських (і не тільки) театрів. Деякі ви­стави з цього репертуару вже від­значені на фестивалях. Театр активно роз­виває напрям орієнтува­н­ня на сімейного глядача, вибираючи драматургію, здатну зацікавити як дітей, так і дорослих. Від­роджено традицію на­вча­н­ня акторів при театрі (у спів­праці з факультетом культури та мистецтв Львівського університету випустили вже три акторські курси); організовано першу театральну ко­продукцію у Львові спільно з мистецькою майстернею «Драбина» (спільний проєкт — ви­става «Зерно­сховище» Н. Ворожбит, 2015). На базі театру 2021 започатковано проведе­н­ня Між­народного мультижанрового фестивалю-конкурсу для молодої аудиторії «СТРУС» (унікальний проєкт, що не має аналогів в Україні), де на одному май­данчику було обʼ­єд­нано різні жанри театру (драматичний театр, театр ляльок, бейбі-театр, театр тіней, циркове мистецтво тощо), фестиваль озна­йомив українського глядача з новими тенденціями театру, і головне — актуалізував пошук нової театральної форми контакту з дітьми та під­літками. Перший театр — інклюзивний театр, до­ступний для людей з поруше­н­нями опорно-рухового апарату та людей з вадами зору та слуху. Серед найвагоміших по­становок — «Швейк у Львові» Я. Мельничука (2003), «Гобіт, або Подорож за імлисті гори» Дж.-Р. Толкіна (2005), «Чарлі Бравн, ти —молодець!» за мотивами коміксу Ч.-М. Шульца (2007), «Олівер Твіст» Ч. Дік­кенса (2010), «Лялька Реґ­ґеді Енн» за В. Гібсоном (2012), «О восьмій вечора на Ковчезі» У. Губа (2013), «Ромео і Джульєт­та» В. Шек­спіра (2016), «Аліса» за Л. Кер­ролом (2019), «Pentecost» Д. Едґара (2019), «Пливе човен» за мотивами пʼєси «Івасик-Телесик» М. Кропивницького (2021), «Коза-дереза» (українська народна казка, 2021), «Джереґеля. ВеснянОчки» (театрально-спів­оче дійство, 2023), «Малюємо Пере­могу разом» (міфічна феєрія), «Джереґеля. Дівич-доля» (театрально-музичне дійство), «Зачарована Десна» за О. Довженком (усі — 2024).

Після початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) директор-художній керівник театру Ю. Мисак служить на фронті в складі 125-ї окремої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Також на фронт добровольцем пішов головний режисер театру І. Задні­пряний. Від 24 лютого 2022 театр функціонував як прихисток для внутрішньо пере­міщених осіб (за 2 місяці прийняв близько 5 000 осіб), також у його приміще­н­нях був волонтерський штаб. Нині посаду в. о. директора-художнього керівника обі­ймає помічник художнього керівника І. Артимʼяк. Театр спільно з Асоціацією родин захисників Маріуполя випустив низку документальних ви­став, присвячених захисникам «Азов­сталі»: «Матері “Азову”» (присвячена річниці виходу захисників Маріуполя з «Азов­сталі»), «Оленівка. Реквієм» (присвячена понад 50-ти українським полоненим, які загинули у ніч проти 29 липня 2022 в Оленівці на тимчасово окупованій Донеч­чині через теракт, здійснений РФ), «Матері “Азову”. Діалоги сам з собою» (присвячена другій річниці виходу захисників Маріуполя з Азов­сталі та 10-річчю полку «Азов»). Документальні ви­стави побудовані на основі реальних історій родичів та друзів азовців, зокрема їх особистих листувань та пере­писувань у соцмережах.