Українське національне об’єднання

Визначення і загальна характеристика

УКРАЇ́НСЬКЕ НАЦІОНА́ЛЬНЕ ОБ’Є́ДНАННЯ (УНО) — політична партія Карпатської України. Створена відповідно до постанови уряду А. Волошина від 18 січня 1939 у м. Хуст (нині Закарпатської обл.) із представників колишніх Аграрної, Соціал-демократичної, Народно-соціалістичної та Християнсько-народної партій. Згідно зі Статутом, членами УНО могли стати лише особи української національності. Програма УНО була повністю витримана в рамках ідеології інтегрального націоналізму. 

24 січня 1939 організовано центральний провід УНО, який очолив Ф. Ревай (2 березня того ж року його на цій посаді замінив Ю. Перевузник). Керівні посади отримали: М. Тулик (заступник голови), А. Ворон (генеральний секретар), І. Рогач (секретар), В. Ґренджа-Донський (редактор преси УНО), В. Комаринський (референт пропаганди), М. Бабота, М. Бандусяк (контролери), А. Штефан, М. Бращайко, І. Невицька, С. Росоха, Ю. Пазуханич, М. Долинай, С. Клочурак, В. Лар, Д. Німчук, Д. Попович, М. Марущак, І. Климпуш, М. Гупаловський (члени проводу). 27 січня 1939 провід УНО сформував список кандидатів у посли (депутати) до Сойму Карпатської України: А. Волошин, Ю. Ревай, Ю. Бращайко, М. Бращайко, А. Штефан, Ф. Ревай, М. Долинай, С. Клочурак, В. Комаринський, Ю. Пазуханич, Л. Романюк, К. Феделеш, А. Дутка, М. Тулик, С. Росоха, Д. Німчук, Ю. Станинець, М. Різдорфер, А. Довбак, В. Лацанич, М. Мандзюк, В. Климпуш, І. Грига, М. Марущак, І. Ігнатко, І. Качала, Ю. Перевузник, П. Попович, В. Щобей, Г. Мойш, М. Дрбаль, А. Ольдофреді. 

Вибори до Сойму Карпатської України відбулися 12 лютого 1939. Із 92,5 % виборців, які взяли участь у виборах, 92,4 % проголосували за УНО. При партії діяла «Летюча естрада» — пропагандистський апарат. Друкований орган УНО від 25 січня 1939 — г. «Нова свобода» (головний редактор — В. Ґренджа-Донський). Після окупації Карпатської України угорськими військами УНО припинило своє існування.

Завантажити статтю