Літературний ярмок

Визначення і загальна характеристика

«ЛІТЕРАТУ́РНИЙ Я́РМАРОК» — необароковий художньо-літературний журнал-альманах. Виходив 1928–29 (за деякими джерелами — до лютого 1930) щомісяця у Харкові (усього 13 книг). Ідея створе­н­ня належала М. Йогансену, втілили М. Хвильовий та М. Куліш. Формально альманах декларували як «поза­груповий», однак він обʼ­єд­нав колиш. чл. ВАПЛІТЕ (М. Бажан, І. Дні­провський, О. Досвітній, Г. Епік, А. Любченко, П. Панч, В. Сосюра, Ю. Яновський та ін.). Керував журналом «ярмарковий комітет», який добирав твори за високим худож. рівнем, поряд уміщував коментарі у ви­гляді інтермедій або резолюцій з під­писами: «Чорний Зануда», «Циган з батіжком», «Золотий пів­ник у синій свиті наопашки». Першим числом «Л. я.» стало 131. Інтермедійно-драм. редагува­н­ня започаткував М. Йогансен, 134-у книгу редагував Л. Чернов, 136-у — Вишня Остап, 137-му — В. Під­могильний, 138-му — Буревій Кость. Часто письмен­ники писали жартівливі біо­графії інших (В. Поліщук — жит­тєпис Л. Чернова, І. Сенченко — Остапа Вишні), створювали псевдобіо­графії (М. Йогансен, Едвард Стріха). На сторінках «Л. я.» за­провадили химер. «Дис­пут про “Зелену кобилу”» (на думку Ю. Шевельова, вона «стала символом сенсаційної нісенітниці, роз­мови про все і ні про що»). За бутафорно-каламбур. оболонкою необароко, роз­кутістю сміх. культури та тонкою іронією приховано крит. баче­н­ня літ. процесу 1920-х рр., трактовано з ідейно-естет. позицій «роз­стріл. Від­родже­н­ня». Вертепну, барок. традицію по­єд­нано з естетикою модернізму, новою технікою період. вид., на сторінках якого друкували твори, що стали подією тогочас. літ. життя, пере­йнятого пафосом «романтики вітаїзму»: «Іван Іванович» М. Хвильового, «Мина Мазайло», «Народний Малахій» М. Куліша, «Вертеп» А. Любченка, «Чорне озеро» В. Ґжицького, прозу І. Сенченка, Г. Косинки, гуморески Остапа Вишні, уривки з поеми «Мазепа» В. Сосюри, поезії П. Тичини, В. Мисика, О. Влизька, М. Бажана та ін. Вміщували також твори опонентів «Л. я.» — І. Кулика, І. Микитенка, чл. літ. організацій «Плуг» і «Західня Україна». У публіцист. та літ.-крит. матеріалах друкували містифіков. «листи» і «спогади» («В своїй хаті — чужа правда, і сила, і воля» П. Капельгородського, «Лист Ол. Досвітнього до М. Куліша»), в яких висміювали масове «творе­н­ня академіків», «марксівське критичне “євангеліє”». Подавали літ. календар. У мист. оформлен­ні взяли участь А. Петрицький, В. Кричевський, І. Падалка та ін. Журнал неодноразово за­знавав нападів офіц. критики, навіть за зовн. оформле­н­ня через по­єд­на­н­ня модернізму з традиц. формами укр. бароко. На обкладинці кожного вип. — авто­графи письмен­ників, які друкувалися в ньому. Після ре­пресив. закри­т­тя альманаху автор. колектив сформував нову письмен­ниц. групу «Пролітфронт» та однойм. журнал.

Літ.: Коваленко Б. «Літературний ярмарок»: (нотатки) // ЛГ. 1929, 15 січ.; Неврлі М. «Літературний ярмарок» // Укр. календар. 1968. Варшава, 1967; Минко В. По шляху на Парнас // Минко В. Червоний Парнас. К., 1972; Ковалів Ю. Історія української літератури: У 10 т. Т. 3. Кін. ХІХ — поч. ХХІ ст.: У сподіва­н­нях і трагіч. зламах. К., 2014.

Ю. І. Ковалів

Завантажити статтю